– Довів дружину, а сам до сестри бігаєш…

Другий декрет, друга дитина. Таня намагалася все встигати, але іноді малюки вередували. Борис на обід завжди приходив додому, у їхньому невеликому селищі всі так робили.

– Я вдома! – крикнув чоловік.

– Мий руки, обідатимемо.

– Знову один суп і без м’яса?

– На друге плов.

– Це ти називаєш пловом? Це рис із куркою! Невже не можна приготувати звичайну страву. І на вечерю цей же плов?

– М’ясо з супу довелося використати для другого інакше був би лише рис із морквою.

– Ось моя сестра вміє готувати, а ти тільки харчуєш. І чому вдома брудно? Сидиш цілими днями, а не справляєшся ні з чим! Білизну прасувати перестала.

Таня зрозуміла, звідки вітер дме. Дитячу білизну вона прасувала, тут не причепитися. А ось постільну і рушники складала рівно, просто не встигала.

Вигляд у неї був, як з-під праски, якщо не знаєш, то й не помітиш. Якось її за цим заняттям застала Світлана, сестра чоловіка.

Розпитала, попросила грошей у борг, не отримавши їх, пішла. Звідки молода сім’я з двома дітьми має гроші в борг! Їм би самим вижити.

– Ні? А я вас попереджала. Не треба було народ жувати другого. Зарплати затримують, люди без роботи сидять.

– Думати треба було! Грошей вони не мають! Трохи ж прошу. Приповзеш ще за скоринкою хліба.

Дев’яності роки були, саме початок. Таня не знала, що відповісти Світлані. Сперечатись із сестрою чоловіка не наважувалася, – та на десять років її старша. Якщо їй скажеш слово проти, то у відповідь буде скандал від чоловіка.

Борис став затримуватись, іноді на обід не приходив. Таня хвилювалася, а потім тихо плакала.

– У сестри поїв. В неї хоч обід нормальний.

Борису видали зарплату, але додому дружині він їх не приніс. Гроші віддав сестрі у борг. Таня навіть цього не знала.

Продуктів вдома майже не було, тільки овочі в льоху та коза. Діти маленькі, молоко, картопля, сир. Таня намагалася говорити з чоловіком, але він харчувався у сестри, вдома тільки снідав.

Тетяна намагалася дітей годувати, сама недоїдала. Батьки були далеко, та й скаржитися вона не звикла. Їм там теж важко, а в матері ще й хворе серце.

Якось Таня знепритомніла. Борис прийшов увечері додому, як завжди вечеряв у сестри. Вона стояла біля вікна, діти грали.

– У Свєтки такі смачні сирники, чому ти ніколи їх не готуєш?

– У нас муки немає, і круп ніяких. І олії. А ще грошей зовсім нема! Я також хочу сирників, діти хочуть. А не лише сир без цукру.

Таня не договорила й упала. Борис злякався, збігав за медиком, добре, що медпункт поряд.

– Виснаження у неї, фізичне та моральне. Довів жінку, а сам до сестри бігаєш! Збоку все видно! Вона скромна, скаржитися їй нікому, а ти йолоп!

– Гроші даєш сестрі, а вона все для дітей своїх, твоїх, між іншим. Звідки я знаю? Так Свєтка всім у селі розповіла, що ти в неї їси.

– Дружина попалася тобі недбайлива, невміла, безрука, багато чого ще говорила. Сказала, що ти їй гроші на їжу даєш, щоб дружина продукти не псувала. Це нормально?

– Нема кому тебе на шлях правдивий спрямувати. Звик сестрі підкорятися, а своєю головою не хочеш думати!

– Дружина в тебе гарна, а Світлана перетворює її на чудовисько. Я Тетяну на три дні забираю, їй треба відлежатися, а ти залишайся з дітьми та подумай.
***
Борис лишився з дітьми. Спробував повернути гроші, які позичив сестрі. Світлана не повернула, виявляється не винна – він же їв. З дітьми допомагати відмовилася, навіть на чай у гості не пустила.

Ось тут Борис і відчув усе на собі. Діти їли картоплю, молоко, сир, вони звикли до цього, а йому хотілося іншого.

У сестри було м’ясо, риба, якась різноманітність, а тут навіть цукор на дні, чай на дві заварки. А грошей нема. Він же більшу частину віддав сестрі.

Начебто було в борг, а виявилося – за обіди. Дитячі виплати звичайно були, але сума смішна, один раз у магазин сходити й на весь місяць розтягнути.

У Світлани цукерки, а у дітей цукру немає. На чай не пустила, грошей не віддала, Борис вирішив продуктами в неї зайняти. Трохи. Прийшов ні з чим.

– Ні, самі надголодь живемо. Краще молока мені принеси від кози.

На тому й розлучилися. Молока не дав, дітям треба.

Таня повернулася додому, але продовжувала ходити на уко.ли. Дожили до зарплати. Борис більше до сестри не ходив, навіть, якщо кликала на чай. Про якість обідів мовчав.

Таня готувала добре, намагалася заощаджувати. Адже тоді сестра його налаштувала проти дружини, проти сім’ї. Борис став дбати про сім’ю, нікому не давав поганого слова про дружину говорити.

Світлана так і не залишила спроби посварити їх, але Борис уже не піддавався.

Ґрунтовно посварилися вони після відмови Бориса дати грошей у борг для племінників. Час минав, зарплати почали платити, все налагодилося. Таня вийшла на роботу, діти вже у школі навчалися.

У сім’ї з’явилися гроші не лише на ремонт, а й на покупку машини. Купили машину, – значить, багаті. Можна й у борг просити, а потім видно буде.

Світлана попросила, та Борис відмовив. Головне – сім’я. Цінувати став сім’ю, а тоді молодий не розумів, сестра збивала.

Матері на той час уже не було, а сестра, на правах старшої, поради роздавала. Іноді згадує ті часи, соромно стає. Але все позаду, сім’я не розвалилася, – і слава Богу…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки!