У мого чоловіка був друг – Федір. Чому був? Бо отримав по заслузі. Коли ми познайомилися з моїм коханим, вони з другом були не розлий вода. Але часи міняються, і дуже скоро той, хто вважався другом і важливою людиною в нашому життя тепер не вартий нічогісінько.
У Федора дуже хороша мати, вона постійно і розрадити може, і якщо що завжди підтримає. Але не задалося щось їй з дітьми, страшна донька взагалі з масою не спілкується а от Федір якраз з нею живе.
Федір зустрічався з Танею. Дівчинка гарна, спокійна, трішки старша за нього, але я цілому непогана. Вона іноді приходила до них в гості, та й так, жила поруч.
Одного разу покликали нас на день народження з чоловіком до Федіної матері, ми купили гарного подарунка і поїхали. Сіли за стіл, а коли прийшов час говорити тости, то я розчулилася і сказала, що Лариса, тобто мати його, для мене як рідна.
Вона ж бо і дійсно мені матір замінила, багато цінних порад давала, розказувала як краще, будинок нам гарний знайшла, коли ми хотіли житло купувати.
В цей момент Тетяна встала з-за столу і мовчки вийшла. Більше вона до них не приходила і не спілкувалася з Федором. Я лишилася в цій історії винною. Лариса звісно, нічого поганого не сказала, а от Федір на мене всіх собак спустив. Буцім-то я хотіла його з Танею розлучити, наче я зваблювала його і таке інше.
