Дружина дуже змінилася після того, як я став заробляти менше. Є бажання влаштуватися на другу роботу, але боюся

Після весілля і народження дочки дружина змінилася до невпізнання.

Нескінченно скандалить. Нескінченно дорікає. Немає жодного дня, щоб не відбулося з’ясування стосунків.

Живемо в трикімнатній квартирі, в сім’ї дві машини. Квартира дісталася від батьків, машини куплені в ті часи, коли дозволяли кошти.

Зараз дружина в декреті, у мене на роботі не особливо клеїться, пробував знайти іншу, але там ще гірше. Загалом, фінансово зараз все не дуже благополучно.

Розумію, що дружині важко і потрібна підтримка, але всі пропозиції допомоги та надання її без узгодження закінчуються претензіями з її боку і скандалами.

Розумію, що їй потрібна допомога як мінімум психолога, якщо вже не психіатра. Знайшов психолога, пояснив ситуацію.

Психолог сказала, що ця проблема вирішувана, але треба, щоб дружина сама захотіла до неї прийти. Дружина навідріз відмовляється. Верещить нескінченно. Вирішувати проблему не хоче.

Вчора заявила, що якщо я не можу забезпечити їй фінансово розваги і відпочинок за кордоном, то я не мужик і годувати мене вона більше не збирається. Є бажання влаштуватися на другу роботу, але боюся.

Вона стала зовсім некерованою і почала нескінченно кричати на доньку. Дочка стала нервовою.

При кожному пробудженні дочки вночі з проханням: «мама, дай ручку», дочка отримує відповідь: «Замовкни і спи», і такі відповіді дочка отримує не тільки вночі. Відчепись, піди до свого татка. Дружина постійно шукає в здоров’ї дочки проблеми і, знайшовши схожий опис в інтернеті, тягне її до лікарів.

Дочка вже лякається людей в білих халатах. Коли я приходжу додому, розповідає мені, що мама лаялася і від мене не відходить.

Боюся якщо вийду на другу роботу, то дружина дочку взагалі знищить. Загалом, життя перетворилося на пекло. Мрію про розлучення, але об’єктивно розумію, що залишати дочку один-на-один з дружиною не можна.

Хочу зберегти сім’ю, і щоб дружина стала такою, яка була раніше, але що робити, не знаю. Намагався вже від відчаю поговорити з її старшою сестрою з проханням про допомогу, щоб вона допомогла переконати дружину сходити до психолога, а та надала мені ведмежу послугу, зробивши все навпаки і переконавши дружину, що ніяка допомога їй не потрібна. Загалом, залишився сам з собою і з дочкою в нерідному місті, навіть поговорити ні з ким. Тільки дочка. Що робити не знаю.

You cannot copy content of this page