Історія сталася на минулий Новий рік. У грудні позаминулого року вселився в квартиру, прописався, почав обживатися.
До слова, тоді я жив один і взагалі не планував заводити сім’ю. Друзі покликали святкувати Новий рік. Увечері першого числа я поїхав додому. Вже піднявся на поверх, підійшов до дверей. Почав шукати ключ по кишенях. Немає ключа.
Обнишпорив рюкзак, тричі перевірив кишені куртки і брюк. Подзвонив другу, у якого відзначали свято – у нього теж ключа не було. Згадав, де міг упустити ключ. Іноді він примагнічував до чохла телефону. Ну точно десь упустив.
В інтернеті знайшов організацію в стилі “чоловік на годину”. Подзвонив – не працюють. Другі – не працюють … Треті – теж не працюють. Від відчаю хотів уже їхати до батьків ночувати.
Подзвонив в четверту організацію. Жінка уточнила адресу, запитала, чи готовий я почекати півтори години. Погодився.
Приїхала жінка (а я думав, що вона тільки на дзвінках), оглянула мене і запитала, чи є документи які, підтверджують, що я живу в квартирі. В іншому випадку погодилася розкрити двері тільки при дільничному.
Добре, що прописатися встиг. Дістав з рюкзака паспорт. Показав. Жінка запитала, мені акуратно двері розкрити або роздовбати. Я попросив акуратно. І, дійсно, акуратно розкрила двері за хвилин 6-8.
Запросив її на чашку кави. Через годину вона пішла.
На наступний день передзвонив їй, запросив в жарт знову двері розкрити. Вона сказала, що я або дуже невдачливий, або дуже тупий. Але все ж приїхала. Пили вино, їли тортик. Вже як рік живемо разом. Ось така моя новорічна історія.
P. S. Дівчина насправді інженер-конструктор, а підробляла “домушницею” через відсутність роботи. Зараз працює за фахом.
У сорок сім років Аркадій потрапив у лікарню, - серце. Лікувався, дієти дотримувався, рекомендації виконував.…
Тетяна саме збиралася відпочити після робочого тижня, коли в двері подзвонили. На порозі стояли свекруха…
Борис ніколи не вирізнявся оригінальністю. Втім, Кіра це знала з самого початку - ще тоді,…
Того дня, коли я заїхав за своєю восьмирічною Софійкою до дорогого столичного ліцею, я навіть…
— Тату, вона тепер заробляє втричі більше, ніж я. Втричі! Це ж просто… ненормально, —…
- Дімо! Ти чуєш, що я тобі говорю? - Олена несподівано гупнула по столу долонею.…