Я завжди мріяв про свою справу, в яку я зможу вкласти всю душу. Довго вмовляв дружину взяття кредиту під заставу квартири. Мені довелося кілька місяців говорити їй про можливості, які з’являться у нас у майбутньому.
Але вона твердо стояла на своєму. Говорила, що цей ризик може привести всю сім’ю до боргової ями. Але я був дуже впевнений у своїй перемозі та гарантував їй успіх.
Після нескінченних баталій та суперечок дружина здалася. Але попередила, що у разі невдачі не залишиться у бідності та піде з дітьми. Віра в краще завжди допомагала мені. І цього разу я був повністю впевнений у позитивному результаті.
Представивши банку всі необхідні документи, я чекав на його рішення. Здавалося, що час просто зупинився. Але ось настав довгоочікуваний день, і я отримав те, що хотів. Можливість здійснити свою мрію та подарувати своїй родині добробут та матеріальну стабільність.
Я цілодобово пропадав на роботі, віддаючи всього себе. Спочатку справи пішли непогано. Часом навіть дуже добре. Але за пів року якось усе повернулося на сто вісімдесят градусів. Замовлення почали надходити рідше та рідше. З грошима стало зовсім туго. У результаті я збанкрутував, так і не набравши обертів.
Зараз у родині суцільне нерозуміння. Дружина звинувачує мене у надмірній самовпевненості та неадекватній оцінці своїх сил. Щоденні скандали стали для нас нормою. Банківські внески платити стало нічим.
У результаті почалися постійні дзвінки з погрозами моїй родині. Квартиру, закладену під кредит, продати ми не можемо, бо йти з дітьми нам нема куди. У дружини починають здавати нерви. Вона постійно погрожує піти і забрати з собою дітей, якщо я не вирішу проблему.
Я чудово її розумію. Адже я обіцяв їй зовсім інше життя. Я взяв на себе це зобов’язання, але не зміг його виконати. Але я намагаюся все виправити. Так, це не так швидко, як хотілося б, але я не дію.
Мені вдалося швидко влаштуватися на гарну роботу. Все-таки мій досвід дозволяє підібрати вигідну для мене пропозицію. Але кілька місяців потрібно потерпіти, доки у мене піде виплата зарплати. А після закінчення випробувального терміну, справи мають налагодитися.
Але дружина так утомилася боятися цих загроз, що хоче просто піти. Як їй пояснити, що мені потрібно небагато часу, і я все вирішу. Невже це так важко зрозуміти?
На мої умови дружина більше не реагує. Вона просто плаче та періодично збирає речі. Як мені її заспокоїти?
Як переконати, що все налагодиться. У мене серце кров’ю обливається, коли бачу її в такому стані. Але я докладаю всіх зусиль. Я беру будь-який підробіток, щоб грошей було більше. Але дружина мені більше не вірить. А мені така потрібна її підтримка. Що ж мені зробити?
