У мого чоловіка є племінник Іван (він одружився, але на весілля нас нікого не кликали). Але не в цьому суть. Влітку, коли їздили на поминки діда цього племінника, під’їжджаючи до кафе, я побачила, як дружина Вови помахала нам рукою, бо мій чоловік кермував, я помахала їм у відповідь. Але вона навіть не вийшла з машини, вийшла пізніше і до нас не підійшла. Я, звичайно, одразу подумала, що вона махала моєму чоловікові, а не мені.
І ось яка ситуація відбувається зараз: дружина Івана вагітна. Він мого чоловіка Кирила просив йому в чомусь допомогти і так Кирил дізнався, що вона вагітна, а я дізнаюся про це тільки зараз (коли вона вже ось-ось народить).
Вагітність вони приховують від усіх родичів, окрім батьків. Тобто, мій чоловік знав, а мені навіть не сказав. Або вони попросили не казати мені. Я ніби не бачу тут нічого такого, але думаю, якщо чоловік знає про це, значить і я маю знати, а чоловік мені не сказав. Хіба у родини так роблять? Навіть якщо припустимо, вони його попросили мовчати, але якби Кирило навіть і розповів мені, то я б так само мовчала!
Мене ображає якась недомовленість, прихованість, та й взагалі неприємно це все, що людина, з якою прожила пів життя, ось так поводиться. Це я до того, що, може, дружина племінника поклала на мого чоловіка око? Взагалі, таке почуття, що ніби про мене за спиною щось говорять, а мій чоловік підтакує і на захист не встає. Причому, я їм нічого поганого і не робила, щоб так до мене ставитися.
А вчора дзвонив Ваня і просив мого чоловіка допомогти зібрати дитяче ліжечко. Мій чоловік сьогодні поїде до них, а мені так неспокійно, навіть не знаю, чи варто щось питати? Останнім часом я чую від нього одну роздратованість, він навіть може підвищити тон. Знаєте, з людьми він інший, такий добрий і безвідмовний, а зі мною якийсь роздратований, що не спитаю, починає кричати, а мені до сліз прикро. Причину не каже, а я винна. Тому думаю, якщо і спитаю щось, боюся, що тон підвищить роздратовано.
До речі, коли Ваня йому дзвонив, я його запитала, хто це, а він мені відповів: «пацан, просто так». Навіть тут приховав, не сказав, що поїде допомагати з ліжечком. Тому й тривожно, а жіноче чуття не обманює?
Порадьте, будь ласка, як бути?
— Ти впевнений, що це гарна ідея? — Олена поправила сережку, дивлячись на себе у…
Того вечора Анна провела чимало часу біля плити, обережно помішуючи киплячу солянку. Це була страва,…
Час наближався вже до обіду, коли Ілля нарешті зміг зателефонувати коханій дружині: - Яно, я…
- Може, посидимо у кафе? Пінного замовимо, поговоримо? - Запитав Микола наприкінці робочого дня. -…
- Алло, Віро, привіт. Розмова є, термінова! Телефоном не можу сказати, чоловік може зайти будь-якої…
Пізня осінь. Вітер б’є по плечах, ганяючи опале листя між надгробками. Небо низьке, сіре, ніби…