Дружина у перший рік нашого сімейного життя зраджувала з колишнім хлопцем

Банальна та дурна ситуація, але, на жаль, це моє життя. У шлюбі 14 років. Є дитина – син 13 років. Суть у тому, що 5 років тому я дізнався про зраду дружини. Допомогла її подруга, вони мали якийсь конфлікт, і так вона вирішила помститися.

Дружина у перший рік нашого сімейного життя зраджувала з колишнім хлопцем. Ті її стосунки тривали 2 місяці. Інтим був двічі, у моменти його приїзду (живе в Одесі) до своїх батьків.

Потім вони посварилися і розійшлися. Я на той час тяжко працював, щоб розв’язати фінансові проблеми сім’ї. Звичайно з дружиною був величезний скандал, вона клялася, божилася, що після того випадку була вірна, що любить мене і ніхто їй більше не потрібен.

Я робив ДНК тест, дитина моя. Рік намагалися якось пережити це, рік намагався пробачити, але в мені щось зламалося. Я полетів у всі тяжкі. Три роки я їй зраджував, були й разові зради та два романи на стороні. Ні, це була не помста, у мені щось перемкнулося і все.

І ось з того моменту, як правда, спливла, минуло 5 років. Зараз у мене нічого немає на боці, але й на дружину я дивитися не можу. Біль і образа з ненавистю пройшли, але огид і відторгнення залишилися. У житті та в душі якась порожнеча. Як жити із цим далі не знаю. Просто депресія апатія та порожнеча.

Дружина знає про мої зради. Весь той час, вона мовчала, закривала очі, ставилася з розумінням і завжди тягла мене на розмову і твердила: «Давай почнемо все спочатку, я тебе кохаю». Мені від цього не холодно не жарко. Нічого з нею більше не хочу, але й життя нормального немає.

Віри у стосунки та у жінок теж не залишилося. Життя перетворилося на чорно-біле кіно. Єдина радість у житті та сенс — це улюблений син, знаходжу відтулину у ньому, намагаюся дати йому всю свою увагу та любов. В іншому життя морок.Що робити та як жити далі, я не знаю.

Daria

Recent Posts

Який може бути кран? Дівчинка вирішила отримати собі багатого чоловіка. Старий – нічого, зате багатий

Андрій Петрович повернувся із роботи. Вдома смачно пахло, він зголоднів. Не встиг сьогодні пообідати. Усю…

16 години ago

Пізнього щастя не буває. Воно завжди вчасно…

Як зараз пам'ятаю той осінній, листопадовий день, коли до мене прийшла Люба. Дощ тоді зарядив…

19 години ago