Банальна та дурна ситуація, але, на жаль, це моє життя. У шлюбі 14 років. Є дитина – син 13 років. Суть у тому, що 5 років тому я дізнався про зраду дружини. Допомогла її подруга, вони мали якийсь конфлікт, і так вона вирішила помститися.
Дружина у перший рік нашого сімейного життя зраджувала з колишнім хлопцем. Ті її стосунки тривали 2 місяці. Інтим був двічі, у моменти його приїзду (живе в Одесі) до своїх батьків.
Потім вони посварилися і розійшлися. Я на той час тяжко працював, щоб розв’язати фінансові проблеми сім’ї. Звичайно з дружиною був величезний скандал, вона клялася, божилася, що після того випадку була вірна, що любить мене і ніхто їй більше не потрібен.
Я робив ДНК тест, дитина моя. Рік намагалися якось пережити це, рік намагався пробачити, але в мені щось зламалося. Я полетів у всі тяжкі. Три роки я їй зраджував, були й разові зради та два романи на стороні. Ні, це була не помста, у мені щось перемкнулося і все.
І ось з того моменту, як правда, спливла, минуло 5 років. Зараз у мене нічого немає на боці, але й на дружину я дивитися не можу. Біль і образа з ненавистю пройшли, але огид і відторгнення залишилися. У житті та в душі якась порожнеча. Як жити із цим далі не знаю. Просто депресія апатія та порожнеча.
Дружина знає про мої зради. Весь той час, вона мовчала, закривала очі, ставилася з розумінням і завжди тягла мене на розмову і твердила: «Давай почнемо все спочатку, я тебе кохаю». Мені від цього не холодно не жарко. Нічого з нею більше не хочу, але й життя нормального немає.
Віри у стосунки та у жінок теж не залишилося. Життя перетворилося на чорно-біле кіно. Єдина радість у житті та сенс — це улюблений син, знаходжу відтулину у ньому, намагаюся дати йому всю свою увагу та любов. В іншому життя морок.Що робити та як жити далі, я не знаю.
