Мати приїхала у сім’ю сина з іншого міста. Була святкова вечеря, і син розповів, як втомлюється:
– Розумієш, мамо, йду о шостій і повертаюся о дев’ятій вечора. Субота – єдиний вихідний, тому що у неділю робочий день.
Мати зі співчуттям сказала, що жити завжди було тяжко. Доводиться від відпочинку відмовлятися, щоб йти вперед:
– Ти ж пам’ятаєш, як ми з твоїм батьком гарували? Тебе не бачили. Тому й виріс самостійним.
Після вечері сиділи у вітальні, і мати запитала, чи бачили вони фільм, який вийшов нещодавно – зараз усі про нього говорять.
Невістка не встигла рота відкрити, як син майже закричав:
– Ти про що, мамо? Я усі дні на роботі. Як віслюк. Лише у суботу вдома. Лежу – встати не можу.
Невістка не наважилася сказати – промовчала.
Син мовчав, і невістка ні слова. Напружена ситуація. Матері ніяково. Щоб вийти зі становища, сказала, що сама відремонтувала кухню:
– Косметичний ремонт, зрозуміло. Та й то б ніколи не наважилася, але бачити все це вже не було сили.
Невістка зауважила, що їм теж треба:
– Тридцять першого грудня Толя відкоркував невдало пляшку ігристого на кухні. Струмінь шпалери залила, на стелі пляма. Шпалери вигоріли, не знаю, чому так швидко. В нас сонячна сторона. Підлогу б оновити.
Мати хотіла щось сказати, син перервав:
– Ти цим ігристим уже дістала! Наче я навмисне. Вийшло так. А ремонт? Коли мені ремонтувати? Рано йду, пізно приходжу. Нема сил, ніколи мені! – І обличчя роздратоване, в очах злість.
Мати намагається відвернути увагу від проблем:
– Читала, що у вас на озері розбили пляж. Причому, як на морі. Я зрозуміла, що якийсь багатій за все це заплатив. Бували там?
Син скипів:
– Коли мені, мамо? І почитати ніколи. Навіть про цей пляж не чув. Мені б тільки до ліжка дістатися і звалитися!
Обличчя у невістки сумне. Не знає про що поговорити. І мати це помітила. Подумала:
– Кине його. По обличчю видно, мабуть, ледве терпить. Як її розумію.
Завтра – субота. Мати запропонувала прогулянку:
– Давайте сходимо на пляж, я сфотографую – дуже цікаво.
У сина очі звузилися:
– Нікуди не піду! У неділю знову на роботу. Я вдома побути хочу. Розумієш? Вдома!
Ось тоді мати випросталася:
– Набрид ти зі своєю роботою, слухати не можу! Нема сил? Не тягни, тільки стогнати не треба! Якщо взяв на себе – не ний! Ти не дитина, а молодий чоловік. Не розрахував?
– Ми з твоєю дружиною зрозуміємо і пробачимо. Не ходи нікуди, ляж, та лежи прикро, – тільки стогнати не треба! І нікого звинувачувати не треба! Істерику влаштував, мене мало не знудило!
Взяла невістку під руку, на балкон повела. За хвилину Толя почув, як вони сміються.
Ранок настав. Усі встали. Толя спитав:
– Перекус візьмемо на пляж? Бутерброди із сиром чи з ковбасою?
Мати посміхнулася:
– Думаю, що і з сиром, і з ковбасою. Не пропадуть.
Може, зміниться її син на краще? Є ж чоловіки, які ніби пишаються втомою, ніби показують, що лише на них в будинку світ тримається! Зустрічали таких?
Залишайте свої думки в коментарях, ставте вподобайки!
