За освітою програміст. Я знаю, про що ви зараз подумали, і одразу скажу, ні, у мене є і мізки, і хороша робота, і хороші умови життя (своя двокімнатна квартира, машина, та рахунок на чорний день). Ось тільки, на жаль, із особистим життям не задалося. Вже три роки я у розлученні, у шлюбі був п’ять років.
Побралися з колишньою дружиною студентами, почуття начебто були в обох, але перевірку часом пройшли лише мої. Закінчили навчання, далі влаштувалися за фахом, а потім як кажуть, у кого наскільки мізків вистачило, я зумів закріпитися в основному штаті фірми, в яку влаштувався, заробив репутацію та зміцнив «ґрунт під ногами».
Дружина в цей час шукала себе, простіше кажучи, міняла роботу як рукавички, там не ті умови, тут мало платять, тут взагалі не її рівень, загалом як у тій приказці про танцюриста.
За п’ять років наші стосунки як я не намагався, зійшли нанівець, її капризи, хотілки та запити зростали, а її характер та ставлення до мене скочувалися вниз. Скінчилося все банально і просто: дружина почала хитатися клубами, стала не приходити періодично ночувати додому. Я хвилювався, дзвонив. Розумів, що вона зраджувала мені, але закривав очі.
А якось вона просто прийшла під ранок і заявила, що зустріла іншого «справжнього чоловіка» і йде до нього, а ми розлучаємося. Розлучилися швидко і без проблем (на той момент ділити ще не було чого). Я впав у депресію, а через рік вона зателефонувала та попросила про зустріч.
На зустрічі запропонувала розпочати все спочатку, нібито все усвідомила, зрозуміла та хоче все виправити. Я відмовився, і як виявилося недаремно, тому що від свого «справжнього мужика» вона завагітніла і, мабуть, хотіла дитину повісити на мене.
Зараз живу один, багато чого досяг, своє життя влаштував, але віри у стосунки та протилежну стать нема. По-перше, свій досвід, а по-друге, надивився на дівчат і жінок навколо, сумно. Загалом якось так і живу.
