За освітою програміст. Я знаю, про що ви зараз подумали, і одразу скажу, ні, у мене є і мізки, і хороша робота, і хороші умови життя (своя двокімнатна квартира, машина, та рахунок на чорний день). Ось тільки, на жаль, із особистим життям не задалося. Вже три роки я у розлученні, у шлюбі був п’ять років.
Побралися з колишньою дружиною студентами, почуття начебто були в обох, але перевірку часом пройшли лише мої. Закінчили навчання, далі влаштувалися за фахом, а потім як кажуть, у кого наскільки мізків вистачило, я зумів закріпитися в основному штаті фірми, в яку влаштувався, заробив репутацію та зміцнив «ґрунт під ногами».
Дружина в цей час шукала себе, простіше кажучи, міняла роботу як рукавички, там не ті умови, тут мало платять, тут взагалі не її рівень, загалом як у тій приказці про танцюриста.
За п’ять років наші стосунки як я не намагався, зійшли нанівець, її капризи, хотілки та запити зростали, а її характер та ставлення до мене скочувалися вниз. Скінчилося все банально і просто: дружина почала хитатися клубами, стала не приходити періодично ночувати додому. Я хвилювався, дзвонив. Розумів, що вона зраджувала мені, але закривав очі.
А якось вона просто прийшла під ранок і заявила, що зустріла іншого «справжнього чоловіка» і йде до нього, а ми розлучаємося. Розлучилися швидко і без проблем (на той момент ділити ще не було чого). Я впав у депресію, а через рік вона зателефонувала та попросила про зустріч.
На зустрічі запропонувала розпочати все спочатку, нібито все усвідомила, зрозуміла та хоче все виправити. Я відмовився, і як виявилося недаремно, тому що від свого «справжнього мужика» вона завагітніла і, мабуть, хотіла дитину повісити на мене.
Зараз живу один, багато чого досяг, своє життя влаштував, але віри у стосунки та протилежну стать нема. По-перше, свій досвід, а по-друге, надивився на дівчат і жінок навколо, сумно. Загалом якось так і живу.
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…
Сусідка Ніна Павлівна, наче тінь, з’явилася біля хвіртки, саме коли Аліна ставила важкий пакет із…
— Я їй так і сказав: Галино Петрівно, та ви б його одразу на голову…