За 4 роки спільного життя ми з дружиною часто сперечалися, сварилися. Але, незважаючи на це, я їй довіряв. І ось недавно, повернувшись з вахти – я моряк, – вирішив перевірити її телефон і соцмережі. З цього моменту весь світ для мене звалився.
Виявилося, дружина вже рік зустрічається з іншим і будує плани з’їхатися. Коли спробував поговорити з дружиною, вона звинуватила в усьому мене, сказала, що під час моєї відсутності штовхнуло її на зраду. Заради дітей вирішив все налагодити, але не минуло й двох місяців, як ми розійшлися – зрозумів, що не можу пробачити зраду.
З тих пір почав пити, звільнився з роботи. Здається, що життя закінчилося. Дружина продовжує зустрічатися з іншим чоловіком, а я на жінок не дивлюся – боюся зради. Допоможіть розібратися в собі.
Денис, 26 років. Порада від психолога.
Ви вірно поставили питання в кінці листа. Зараз дійсно найважливіше розібратися в собі. Спробувати не звинувачувати у трагедії третіх осіб. Зрештою, кожен має право жити так, як йому хочеться і подобається.
Шкодую, що ви зіткнулися зі зрадою, особливо з огляду на те, що сумлінно виконували роль батька і чоловіка. Біль від несправедливого вчинку з боку близької людини ми переживаємо, як маленькі діти. Можливо, ситуація нагадала вам про болючу розлуку з батьками, про те, що вони порівнювали вас з іншими дітьми не на вашу користь.
Ви б не втратили реальність настільки сильно, якби у вас була внутрішня впевненість у собі. Виходить, що причина у внутрішній тривозі і низькій самооцінці. Інакше ви б не жили з жінкою, яка робить вас нещасним.
Сварки в стосунках – не норма. Можливо, вам звична така модель з батьківської сім’ї, така помилка логіки, що «любов» одна «біль». І чим сильніше болить, тим сильніше взаємні почуття. Звичайно, такий підхід вимотує, ви вигоріли.
- І ти вирішив сказати мені це лише зараз? Поставити перед фактом? - Ліда різко…
Аліса Петрова поверталася додому після довгого робочого дня в архітектурному бюро. Вона працювала над проєктом…
— А де ігристе? У нас учора закінчилося, — ліниво протягнув Гліб, чухаючи груди під…
Травневе сонце заливало вітальню родини Волконських золотистим світлом. За великим столом, накритим білосніжною скатертиною, зібралися…
Ірина стояла посеред порожньої вітальні й повільно поверталася навколо своєї осі, розглядаючи кімнату. Світло осіннього…
- Вибачте, ви мене на квартиру не пустите? Я проживання відпрацюю, - постукав Сергій у…