Думала, що син без мене сумуватиме, а він чудово проводив час

Коли я була підлітком і подумати боялася про те, як жити без мами. Ми були справжніми подругами, їй я довіряла все на світі. З моїми ж синами ситуація дещо інакша.

Нещодавно я виїжджала на тиждень на дачу, щоби прибирати на ділянці і підготувати її до холодів. Чоловік зі мною поїхати не міг через роботу. Синів я не примушувала, але молодшенький, Костя, сам зголосився мені допомогти. А старший, Льошка, заявив, що хоче залишитися вдома.

Я розуміла, що він проведе цілий тиждень без нагляду. Чоловік мій, звісно, ​​вдома. Але займатись сином, як це зазвичай роблю я, він не буде. Як мінімум, він просто буде зайнятий роботою. Тривожні думки долали мене, але я вирішила, що для сина це буде непогана перевірка.

Так от, поки мене не було, світ не звалився і трагедія не сталася. Більше того, Льоша щодня займався за своїм звичним графіком. Уроки, дім, карате, курси з програмування. Навіть їжу він собі робив здебільшого сам!

А ще син самостійно приїхав до лікарні, щоби зробити щеплення. Я домовилась із медсестрою, що Льоша приїде у конкретний час і його пустять без батьків. Ви не повірите, але син не спізнився на жодну хвилину!

Мене від гордості просто розпирало. За цей тиждень мій Льоша подорослішав ніби на рік. Коли я повернулася додому, то побачила, що він навіть у своїй кімнаті порядки навів. Шок!

Говорила із чоловіком. Він сказав, що на сина не тиснув і не змушував нічого робити. Мовляв, це його особиста ініціатива.

Як приємно було повернутися додому. Хлопчаки відразу ж помчали гуляти у двір, скучили один за одним. А я вирішила з такої нагоди приготувати святкову вечерю. Навіть торт спекла!

За столом ми розмовляли з хлопцями про все на світі. А потім я запитала сина, як йому було жити без мами. Його відповідь мене дуже засмутила:

«Все було супер, мам. Ніхто не читав нотації, зауваження не робив. Я чудово провів час, ніби на канікулах був».

І ось як зрозуміти, чи це камінь у мій материнський город, чи у сина просто вік такий? Звичайно, я вчу його тому, як треба жити, не без цього. Але я не можу сказати, що я прямо-таки тисну на нього або щось таке.

Мій син просто виріс, і мені потрібно ставитись до цього з розумінням. Але я так сумую за тим милим карапузом, який від мами ні на крок відійти не міг. Потребував мене!

А тепер син заявляє, що йому без мене було добре. Я починаю боятися, що ми можемо втратити той зв’язок, який може бути між мамою та сином. Але як не допустити цього?

Related Post

4 речі, які ми робимо незамислуючись, можуть нанести шкоду4 речі, які ми робимо незамислуючись, можуть нанести шкоду

Хот дог За даними Американської академії педіатрії, щорічно понад 10 000 дітей у віці до 14 років потрапляють у відділення невідкладної допомоги в результаті того, що подавилися їжею. До 77

Вічний конфлікт батьків і дітей прийшов і у нашу сім’юВічний конфлікт батьків і дітей прийшов і у нашу сім’ю

Мій брат зовсім не хоче допомагати батькам. Я розумію, що вони люди своєрідні, з характером, але ж і він не янголятко. Ми живемо всі в одному селі. Я через декілька

Коли син починає плакати, я перестаю контролювати себе і починаю нервуватисяКоли син починає плакати, я перестаю контролювати себе і починаю нервуватися

У липні минулого року я стала матір’ю. Тяжка вагітність, складні пологи і ось наше щастя, на яке ми так довго чекали, вже з нами. І початок нашої боротьби за грудне