– Денис дзвонив, п’ять тисяч просить. Дати, чи не дати? — спитав чоловік.
Зазвичай чоловік не питає, якщо щось потрібне його синові від першого шлюбу.
Бюджет у нас частково роздільний: тридцять, плюс-мінус, тисяч із зарплатні чоловік віддає мені, аліменти віднімають ще до виплати зарплати, і тисяч десять, плюс-мінус він залишає собі.
На свої кошти чоловік їздить на роботу, купує обіди, якщо з дому не взяв, витрачає на різні дрібниці, відкладає на подарунки, дає синові.
Кошти чоловіка я додаю до своїх грошей. Їжа, дитина, комуналка, та інші витрати сплачуються із загальних грошей.
Якщо в планах є велика покупка, то в мене і чоловіка власних коштів залишається менше, бо ми накопичуємо.
У першій половині червня чоловік саме зі своїх коштів сплатив Денису дорогу до родичів на південь. Колишня дружина чоловіка живе у Закарпатті, а її батьки в Одесі. Мати нині на пенсію вийшла, тож вирішили вони онука на літо взяти.
Чоловік сплатив квиток на потяг для Дениса. Його мати теж їздила туди, супроводжувала сина. За тиждень повернулася додому одна.
Квиток назад чоловік теж синові сплатить. Аліменти колишня дружина отримала. Пішов другий тиждень, як Денис у бабусі та дідуся гостює.
Його мати обіцяла своїм батькам переказати гроші на сина, але щось там не вийшло. Вона сказала синові, щоб він дзвонив батькові, просив, бодай п’ять тисяч на їжу.
Ось дивіться: аліменти у червні були отримані, чоловік одягнув і взув сина до поїздки, купив квиток на потяг. І ще п’ять тисяч дай?
Чоловік запитав у мене, бо сильно витратився, і його особисті гроші майже скінчилися. Він хотів знати, чи я виділю йому декілька тисяч, якщо він переведе п’ять колишній тещі.
Я вирішила, що проблеми із зарплатнею у колишньої мого чоловіка, мене не хвилюють!
Аліменти отримані, дитина поїхала, вдома її не буде, витрат на неї немає, нехай аліментами ділиться з батьками. Про що чоловікові й сказала.
Чоловік Денису передзвонив, та сказав, що не може допомогти.
У нас із чоловіком спільна дочка. Їй п’ятий рік. Моя зарплата лише ненабагато менша, ніж у чоловіка, а з урахуванням аліментів, що виплачуються чоловіком, я отримую більше.
Тож, жодної копійки з наших спільних коштів у колишню родину не піде! Хто і що там не розрахував — мені начхати! І взагалі, бабуся та дідусь могли б самостійно годувати онука, не чужу ж дитину до них привезли.
У першій половині липня чоловік, отримавши зарплату, перевів Денису три тисячі на кишенькові витрати.
І знову був дзвінок із проханням дати грошей бабці на їжу для онука, але вже не Денис дзвонив, а його мати.
– Ти днями аліменти отримала, їх переведи, — сказав їй мій чоловік.
Колишня дружина виття підняла, всіх обдзвонила, всім поскаржилася:
– Я, не шкодуючи живота свого, весь рік орала, щоб дитину на відпочинок до родичів відправити, а колишній чоловік, козел козлячий, не може дати грошей на їжу для рідного сина!
Думаю, може, на зменшення аліментів подати? Бо борзометр у дамочки зашкалювати почав! У чоловіка є варіант з отриманням сірої зарплатні, може, варто?
Тоді мати Дениса дізнається, що таке копійки, та відсутність допомоги! Як ви вважаєте, напоумити чоловіка?
