Дуже шкодую, що поквапилася з заміжжям. Останнім часом він почав робити мені постійно зауваження з приводу ведення господарства, все не так, каже, що у мене ніде немає порядку, але я ж якось жила до нього, все робила сама. Зате мені ніхто нічого не вказував

З чоловіком розлучилася дуже давно, дітей ростила сама без його допомоги. І ось діти виросли, у кожного свої сім’ї і я залишилася одна.

Два роки тому зустріла свого нинішнього чоловіка, через рік вирішили жити разом, діти були не проти, і він переїхав до мене.

Спочатку я була задоволена, що живу не одна, є з ким і поговорити, і поїхати, куди-небудь, але вже через рік зрозуміла, що зробила помилку. Я звикла жити одна, сама все вирішувати, а тут довелося підлаштовуватися під чоловіка.

Мені все не так, він мене останнім часом став дратувати своїм егоїзмом, хоча грошей не шкодує, з дітьми знайшов спільну мову. Але у мене з’явилося багато обов’язків, від яких я вже відвикла.

Приготувати вчасно обід, та ще щось смачне, чоловік любить випічку до чаю, що для себе я не робила, а якщо і готувала, то дуже рідко.

Останнім часом він почав робити мені постійно зауваження з приводу ведення господарства, все не так, каже, що у мене ніде немає порядку, але я ж якось жила до нього, все робила сама. Зате мені ніхто нічого не вказував.

Недавній конфлікт ще більше підтвердив, що з заміжжям я поквапилася, потрібно було краще пізнати одне одного, а потім з’їжджатися.

Після роботи ми з подругою домовилися зустрітися, потрібно було поговорити, зайшли в кафе, не на вулиці ж стояти і розмовляти? Чоловік телефонував раз десять, питав, коли буду вдома, хоча я його попередила, що зустрінуся з подругою. Він тоді запропонував запросити її до нас, щоб не зустрічатися після роботи, але я відмовилася, розмова при ньому б не вийшла. Коли чоловік дізнався, що ми сидимо в кафе, кинув трубку, зате вдома висловився, що він про все це думає. Але курив на балконі і бачив, що я приїхала на таксі, це його розлютило ще більше.

Я вже відвикла, щоб мене контролювали, звикла жити так, як вважаю за потрібне. Хочу поговорити, щоб він зібрав речі і поїхав до своїх батьків, так як свою квартиру він здав, тепер потрібно чекати ще півроку, поки квартиранти з’їдуть.

Але так довго чекати я не зможу, скажу, нехай їде. Розумію, що розмова буде неприємною, але я вже все для себе вирішила.

You cannot copy content of this page