Дуже сумно, що найрідніша у світі людина не приймає мене

Мені 17 років. У мене є проблема у стосунках з матір’ю, про яку я й хочу розповісти.

Іноді мені здається, що я — одне велике розчарування у її житті. Мати завжди думала, що я її помилка. З дитинства вона ставилася до мене досить жорстко: якщо я чогось не розуміла (скажімо, уроки), вона тиснула на мене, кричала, що я тупа і жахлива дочка. Постійно говорила, що нормальні діти поводяться по-іншому. Що тільки я така невдаха.

Я завжди хотіла їй догодити, але водночас звикла її боятися. Я з раннього дитинства чітко засвоїла: якщо їй щось не подобалося, буде покарання.

Зараз я намагаюся добре вчитися, намагаюся робити все по дому, наскільки можу готую, навіть якщо сама не голодна. Але мати цього начебто не помічає. Каже, що я нічого не роблю, що тільки вдаю, що щось прибираю.

На мою думку вона не зважає, права завжди тільки вона. З нею не можна поділитись нічим потаємним, вона все висміє, скаже, що це дурниці. Або пригадає за можливості, або розповість іншим людям, перед якими мені потім буде соромно.

Мати ніколи не намагається мене зрозуміти, тільки звинувачує. Якщо я одного разу чогось не зроблю, вона буде говорити, що я так роблю завжди, що я жахлива дочка і не про що не дбаю.

Не зробити щось зі своїх обов’язків, я можу тільки за станом здоров’я (що буває рідко). Найдивніше для мене, коли вона начебто спочатку нормально зі мною розмовляє, але потім у ту саму хвилину може влаштувати скандал. Буря може статися будь-якої миті, з приводу або навіть зовсім без нього.

Я намагаюся з цим упокоритися, намагаюся її зрозуміти, і ставитися до неї з розумінням, але так боляче від цього, що просто опускаються руки. Дуже сумно, що найрідніша у світі людина не приймає мене, що я не потрібна власній матері. Щосили намагаюся зберегти почуття кохання до неї, але це складно.

Як бути далі, я не знаю. Почуваюся справді зайвою у її житті.

Related Post

Я не можу справитися з своїми ревнощами на рівному місці, всі знайомі мене вже вважають зовсім неадекватноюЯ не можу справитися з своїми ревнощами на рівному місці, всі знайомі мене вже вважають зовсім неадекватною

Завдяки йому я навчилася прощати в просити пробачення. Ми з чоловіком прожили відносно довге життя, але і пережили багато всього, починаючи з безгрошів’я закінчуючи зрадою. Вперше я приревнувала свого чоловіка

То сама все господарство на собі тягнула, а то ледь не побилися за неї тепер от знову в кущіТо сама все господарство на собі тягнула, а то ледь не побилися за неї тепер от знову в кущі

Ольга жила з сином 3 років в зйомному будиночку, чоловік покинув її коли малому ще й місяця не виповнилося. Потім з’явився в їх житті, часто тепер приходить, допомагає дитині, Оля

Я думала материнство принесе якийсь сенс у моє життя, яке полягало в ненависній роботі і зустрічах з подругами за келихомЯ думала материнство принесе якийсь сенс у моє життя, яке полягало в ненависній роботі і зустрічах з подругами за келихом

У жовтні минулого року я вийшла заміж за чоловіка, від якого завагітніла. Це не був шлюб через необхідність, ми ще раніше домовилися про те, що розпишемося, якщо я завагітнію. Річ