Два літа поспіль я зустрічала на турбазі одного хлопця, він на мене дивився кожного дня, але знайомитися не підходив. Коли знайшла його профіль у фейсбук, то спілкуватися він наче не захотів, не розумію, що не так зі мною?

Почалася моя історія так: я поїхала на базу відпочинку з мамою і сестрою три роки тому, тут по сусідству база відпочинку місцевого університету. На той момент (три роки тому) мені було майже 16 років, я зустріла його на одному з пляжів, і помітила що він часто на мене «стріляє очима» ну, і я природно почала дивитися у відповідь, він мені дуже сподобався і думаю я йому теж (ну не дарма ж він дивився?).

І це тривало до кінця мого прибуття на базі, як зустрічалися він дивився і дивився на мене, посміхався, ми часто зустрічалися, але я не отримала жодного першого кроку з його боку і поїхала так і не знаю його імені.

В наступному році я знову поїхала з сім’єю на цю базу і повторилася та ж сама історія, тільки тепер я знала як його звуть (я знайшла його сторінку в фейсбуці через знайомого в його компанії).

Приїхала додому, я покликала подругу в гості, мама була на дачі, ми посиділи (тоді мені вже було 17) і вона сказала що пора робити крок, лайкнула його фото за мене (у мене не вистачило сміливості на той момент).

Пройшло пару годин і ту я чую: повідомлення на телефоні, дивлюся це він лайкнув мені фото в відповідь.

Я була правда на сьомому небі від щастя і думала що ось-ось він мені напише. Але пройшов день і нічого, моя сторінка для особистих повідомлень була відкрита, а його ні, так би я вже написала.

Через пару днів був День народження моєї мами і її подруги мене «споїли» я така смілива побігла додаватися в друзі, він був онлайн.

Ну думаю, поки не додає, почекаю до ранку. Пройшла ніч, він був кілька разів онлайн, я вирішила ще пару годин почекати – нічого не змінилося і він залишив мене в підписниках.

В цьому році мені вже 18 і я знову поїхала на базу, правда всього на пару днів, мріяла зустріти його десь на пляжі й вже заговорити, але бачила, завтра вже їду, але надія вмирає останньою.

Ось чого і не розумію, якщо він явно звертав на мене увагу, лайкнув фотку, що його збентежило? Злякало? Може мій вік?

Буду вчитися з ним в одному університеті, сподіваюся ще побачу його, тому що забути не можу, постійно думаю й уявляю собі як би все обернулося, якби ми почали спілкуватися, допоможіть зрозуміти логіку, розуму не прикладу що не так зі мною.

You cannot copy content of this page