Два літа поспіль я зустрічала на турбазі одного хлопця, він на мене дивився кожного дня, але знайомитися не підходив. Коли знайшла його профіль у фейсбук, то спілкуватися він наче не захотів, не розумію, що не так зі мною?

Почалася моя історія так: я поїхала на базу відпочинку з мамою і сестрою три роки тому, тут по сусідству база відпочинку місцевого університету. На той момент (три роки тому) мені було майже 16 років, я зустріла його на одному з пляжів, і помітила що він часто на мене «стріляє очима» ну, і я природно почала дивитися у відповідь, він мені дуже сподобався і думаю я йому теж (ну не дарма ж він дивився?).

І це тривало до кінця мого прибуття на базі, як зустрічалися він дивився і дивився на мене, посміхався, ми часто зустрічалися, але я не отримала жодного першого кроку з його боку і поїхала так і не знаю його імені.

В наступному році я знову поїхала з сім’єю на цю базу і повторилася та ж сама історія, тільки тепер я знала як його звуть (я знайшла його сторінку в фейсбуці через знайомого в його компанії).

Приїхала додому, я покликала подругу в гості, мама була на дачі, ми посиділи (тоді мені вже було 17) і вона сказала що пора робити крок, лайкнула його фото за мене (у мене не вистачило сміливості на той момент).

Пройшло пару годин і ту я чую: повідомлення на телефоні, дивлюся це він лайкнув мені фото в відповідь.

Я була правда на сьомому небі від щастя і думала що ось-ось він мені напише. Але пройшов день і нічого, моя сторінка для особистих повідомлень була відкрита, а його ні, так би я вже написала.

Через пару днів був День народження моєї мами і її подруги мене «споїли» я така смілива побігла додаватися в друзі, він був онлайн.

Ну думаю, поки не додає, почекаю до ранку. Пройшла ніч, він був кілька разів онлайн, я вирішила ще пару годин почекати – нічого не змінилося і він залишив мене в підписниках.

В цьому році мені вже 18 і я знову поїхала на базу, правда всього на пару днів, мріяла зустріти його десь на пляжі й вже заговорити, але бачила, завтра вже їду, але надія вмирає останньою.

Ось чого і не розумію, якщо він явно звертав на мене увагу, лайкнув фотку, що його збентежило? Злякало? Може мій вік?

Буду вчитися з ним в одному університеті, сподіваюся ще побачу його, тому що забути не можу, постійно думаю й уявляю собі як би все обернулося, якби ми почали спілкуватися, допоможіть зрозуміти логіку, розуму не прикладу що не так зі мною.

Related Post

Чоловік працює в іншій країні, і я вже не хочу щоб він повертавсяЧоловік працює в іншій країні, і я вже не хочу щоб він повертався

Почну з того, що я дуже люблю чоловіка, але він поїхав на роботу в іншу країну на три місяці. Разом ми вже п’ятий рік. Раніше він працював у нашій країні

Чоловік просить мене економити, бо зараз війна. Насмішив, можна подумати, ми до війни не економили!Чоловік просить мене економити, бо зараз війна. Насмішив, можна подумати, ми до війни не економили!

Життя будь-якого українця змінилося після повномасштабного вторгнення. Звичайно перед усіма українцями постали непрості виклики, перед нами також. Але я дуже різко засуджую людей, які хочуть списати на війну усе на