Два роки тому ухвалили з дружиною вольове рішення сформувати фінансову «подушку безпеки». Все-таки ми й дітей плануємо мати, і покращити житлові умови, а це вимагає чималих вкладень.
Торік ризикнули та спробували пограти у підприємців. Відкрили невелику кав’ярню, але не розрахували з бюджетом та влізли в кредити. Бізнес швидко прогорів, залишивши по собі лише борги. Прикро, що кав’ярня була маленька і максимально скромна, а грошей з’їла, ніби ми завод відкривали.
Були й стреси, і клінічна депресія, і спроби втішити себе міцними напоями. Я був упевнений, що все пережите стане добрим уроком фінансового планування для нас обох. Як виявилося, дружина – людина куди більш азартна і ризикована, ніж я.
Я змінив місце роботи, щоб збільшити дохід та знизити кредитне навантаження на нашу родину. Нехай бізнес давно закритий, але борги нікуди не зникли: закривати їх було дуже складно. Заспокоював себе тим, що в крайньому разі гаситимемо кредити з відкладеної суми. По суті, та сама «подушка» і була нашими єдиними заощадженнями.
Згодом дружина прийняла непросте рішення звільнитися з роботи та піти на віддалення. Її цікавила сфера маркетингу, але профільної освіти з цього напряму вона не мала.
– Нині ці дипломи про вищу освіту нікому не потрібні. Курси закінчу і зароблятиму не менше дипломованих маркетологів, – впевнено розмірковувала дружина.
– Та я в тобі не сумніваюся, просто курси треба вибирати дуже уважно, – обережно відповів я.
– Ти мене знаєш, я аби комусь ні копійки не дам. Усе мільйон разів перевірю.
Через кілька місяців після цієї розмови дружина з головою поринула у навчання. Я їй не перешкоджав, вирішив дати людині повну свободу дій та реалізувати себе.
Втім, час минав, а видимих результатів її навчання не спостерігалося. На будь-яке моє запитання, коли вже будуть перші замовлення, дружина відповідала роздратуванням (або зовсім ігнорувала).
Через те, що дружина весь цей час була без заробітку, всі зобов’язання по кредитах та іншим платежами лягли на мене. Спочатку я це питання не порушував, але на п’ятому місяці «тиші» вирішив ґрунтовно з нею переговорити.
Перед цим попросив дружину дати її телефон, щоб увійти до особистого кабінету банку та уточнити баланс рахунку, відкритого на її ім’я. Дружина довго не давала мені перевірити рахунок, не озвучуючи конкретної причини. Коли я таки потрапив до особистого кабінету банку, мало не впав зі стільця.
Замість майже двохсот тисяч на рахунку було трохи більше ніж п’ятдесят тисяч гривень.
Історія показала, що дружина щомісяця по кілька разів виводила великі суми на свою карту і після перераховувала їх незрозуміло кому.
– Краще скажи прямо, на що всі наші гроші витратила. Я все одно дізнаюся і буде набагато гірше, – я намагався стримуватись, як міг.
– Ну ти ж хотів, щоб я швидше заробила, так? – З наїздом відповіла дружина, – Мені залишалося тільки купити платні курси з маркетингу і пройти марафон.
– Який марафон? По розоренню сім’ї?! – я щиро не міг повірити у почуте.
– Заспокойся спершу і не розмовляй так зі мною. Я все поверну і навіть зверху докину, як тільки зароблю. На це час потрібен.
– Ти себе чуєш? Я один тягну наші борги, харчування, проживання вже понад рік! Мені чекати до кінця днів своїх доведеться, поки ти на шматок мила заробиш, – не втримався я.
У результаті ми сперечалися дуже довго і посварилися вщент. Все скінчилося її істерикою та докорами в мій бік. Чи бачите, я не даю їй часу для самореалізації та вимагаю від неї неможливого.
– Дай мені видихнути хоч трохи, і все налагодиться. Курси більше купувати не буду, за це не хвилюйся, – намагалася заспокоїти мене дружина згодом.
– Роби що хочеш, але на зароблене тобою. Я тобі ні копійки на ці інфо циганські нісенітниці не дам!
Впевнений, що маркетологом дружина так і не стане. Я просто сподіваюся, що вона більше нікуди не влипне.
