Після школи ми з моєю подругою надійшли в один інститут тільки на різні спеціальності. Ще на 1 курсі мій одногрупник закохався в мою подругу, але та просто не звертала на нього уваги.
Бігав він за нею 2 роки. Я йому допомагала, шоколад непомітно від нього підкидала до неї в сумку, записочки (він ще той романтик). Хлопець хороший, розумний, зовні симпатичний, без шкідливих звичок. Але подруга вперлася, не в яку вона з ним зустрічатися не хотіла і як вона йому сказала (для мене це було шоком), що вона взагалі не любить чоловіків і зустрічається з якоюсь подругою (її сусідкою).
Я її знаю з 9 років і будь-яких речей до цього за нею взагалі не помічала, але останнім часом вона правда зблизилася з цією подругою і хлопця іншого на той момент і зараз у неї немає.
Правда це чи ні, але з цією подругою дуже часто її бачила в кіно і в парках. Але завдяки всьому цьому, двох років допомоги закохати Петю не пройшли безслідно, ми з моїм одногрупником дуже зблизились.
Спочатку почали спілкуватися як друзі потім же на одному з пікніків ми поцілувалися перший раз і зараз почали офіційно зустрічатися. Подруга не знає ще.
Сьогодні я вирішила їй про це розповісти. Я почала розмову про те що він зустрічається з дівчиною, і не встигнувши озвучити свою думку мене просто приголомшила її реакція: “Як він зустрічається з дівчиною? З іншою ?”.
Вона була дуже обурена! Як це так він посмів з кимось зустрічатися! Вона динамо його 2 роки! Кілька разів вони домовлялися про побачення, а вона просто не приходила. Вона знущалася над ним, а зараз ще обурюється як так він з кимось зустрічається!
Ну, а тепер хочу озвучити своє питання. Чи потрібно взагалі про нас говорити? В інституті ми перетинаємося дуже рідко. З моїх одногрупників з нею ніхто не спілкується і що їй хтось розповість малоймовірно, але природно шанс є. Або ж слід розповісти мені самій ?
