Двічі татусь

Історія моя дещо відрізняється від більшості розглянутих, але дуже сподіваюся, що вона виявиться гідною розбору, тому що об’єктивний погляд з боку мені б допоміг.

Мені 32 роки, дружині 31, одружені 5.5 років. Заробіток у мене вище середнього по місту, є нова велика машина, у мене кілька бізнесів. У дружини теж є вища освіта, заробляє рази в 2.5 менше, але живемо ми у неї в квартирі.

Щороку 1-2 рази їздимо у відпустку за кордон. Познайомилися досить дивно, в літаку, коли кожен з нас летів до своїх колишніх. Тоді лише обмінялися телефонами, на випадок якщо її колишній хлопець її не прийняв би і я допоміг би їй десь зупинитися на пару днів.

Через пів року після цього польоту, коли я вже розлучився зі своєю дівчиною, а вона як виявилося, розлучилася з хлопцем, вона мені написала. З’ясувалося, що вагітна від нього, у нас почалося уповільнене спілкування, яке на той момент мені допомогло пережити розставання.

Так минув ще час, я дізнався, що вона народила дівчинку, була вся в турботах, у мене з особистим життям не складалося. Спілкувалися ми все так же багато, мені ставало часом її навіть шкода. Десь коли її доньці виповнилося 4 місяці я став бувати у них вдома (вона тоді жила вдома з матір’ю і вітчимом), грався, допомагав купати і їхав додому.

А коли доньці виповнилося пів року, ми почали жити разом, я з ними в трикімнатній квартирі. Робили разом ремонт (на мої кошти), добудовували дачу (куди я теж вкладав гроші і це нормально).

В цілому свою позицію дружині я виклав так: твої заробітки тобі на «косметику», а на зароблені мною гроші буде все інше. Мені подобалася моя нова роль, дитину я любив все більше, з її мамою (моєю майбутньою дружиною) теж все було відмінно.

Ще через пів року ми одружилися і потекло сімейне життя, досить рівне, з нечастими конфліктами. Але коли вони траплялися, дружина часто говорила що «це ти прийшов в нашу вже сформовану сім’ю, якщо щось не подобається, живи один».

Уже тоді розуміючи її характер, я близько до серця це не приймав. Після 1.5 років спільного життя ми оформили моє батьківство, я став повноцінним татом її і тепер уже моїй улюбленій дочки, якій сьогодні 6.5 років.

Це мабуть сьогодні сама моя улюблена людина, для якох я улюблений тато. Коли доньці виповнилося 3 роки, теща і тесть з’їхали і ми стали жити одні.

Практично з самого початку наших з дружиною відносин не особливо складалися відносини між нею і моєю матір’ю. Вони чимось схожі характерами, обидві принципові, обидві власниці, моя мати ймовірно ревнувала, що я став рідше приїжджати, всі вихідні влітку проводив зі своєю сім’єю на дачі тещі і тестя, бачилися ми об’єктивно не дуже часто.

По телефону періодично промивала мені на цю тему мізки. Тут слід зазначити, що в моїй родині де я народився і виховувався на протязі вже років 18 батько зраджує матері і живе на дві родини. Це все відбивається моїм внутрішнім болем, цим (як я зараз вже розумію даремно) я ділився з дружиною, чекаючи її підтримки.

У підсумку, після років, я мабуть налаштував дружину негативно щодо моєї сім’ї. Вона не любить туди відпускати дочку, не любить їздити до моїх батьків у гості, не любить їх запрошувати до нас. Рідко коли відповідає на привітання моєї матері ітд.

Моя мати хоч і не має супер любові до моєї дружини, але завжди з радістю нам допомагає з дітьми, посидіти, взяти до себе на тиждень і тд, і дуже переживає що рідко бачить дитину. Бувало пару раз, як під час сварок дружина в поривах гніву проганяла мене з дому, я їхав на пару днів до батьків. Все це я виправдовував або втомою від минулого декрету або новою вагітністю.

У черговому психозі, дружина пішла з вотсапа, тому тепер у всіх дитячих групах (садок, англійська, гімнастика) перебуваю я, фіксуючи важливу інформацію. Дружина провела в декреті 3 роки, після чого я наполіг на її виході на роботу, щоб змінила домашні справи, на офіс і метро. Знайшли няню, дружині стало морально краще. Так вона відпрацювала 2.5 року.

4 місяці тому у нас народилася вже спільна дитина, теж дочка. Тепер я двічі татусь. Я щасливий до нестями, малюка на руках мені тоді потримати майже не вдалося, а тепер в вдосталь виконую роль тата грудничка.

Я, прийшовши додому після роботи або у вихідні, просто не випускаю малюка з рук, вночі не йду спати окремо, годую з пляшки, суну соску і вкриваю.

Вечорами разом гуляємо з коляскою і купаємо. Одним словом, намагаюся хоч трохи розвантажити дружину від битовухи. Паралельно я не перестаю працювати, робота у мене не складна фізично, але складна розумово і емоційно, так, що додому я приходжу просто з висмоктаним мозком, через що забуваю частину побутових прохань дружини, можу по кілька місяців не завершувати дрібний ремонт у вигляді прибивання косяків на двері, можу забути перевести грошей на карту дружині, після декількох її прохань (хоча готівкові гроші завжди лежать в сейфі).

Все це лягає в основу нових і нових скандалів. Дружина сприймає всі ці мої «забудькуватості» за той факт, що мене не цікавить сім’я, що мені плювати на будинок і думаю я лише про роботу. У кожному разі частенько мелькаючи моя мати, яка на думку дружини негативно впливає на наш шлюб.

Дружина в цілому звичайно за ці роки стала досить нервовою: погано спілкується зі своєю бабусею, ображається на свою власну матір, що та недостатньо допомагає з дітьми, ображається на персонал поліклініки, магазинів, мою матір і мене.

Всі навколо косячать, не розуміють і не цінують дружину. З останніх випадків:

1. Дружина запропонувала моїй матері приїхати на дачу до нас на вихідні. Я вже повідомив матері про це. Вранці кажу дружині, що мати приїде з сестрою, тому що тільки у сестри є машина. У результаті конфлікт, зерном якого було що дружина не подобається сестра, т.к вона грубувато нібито спілкується з дітьми.

2. Старшу дочку відправили з тещею на море, через кілька днів моя мати надсилає повідомлення, що в Туреччині якийсь нещасний випадок і чи все впорядку з донькою? Я чогось повідомив про це дружині. В результаті дружина написала матері смс, що нічого нам слати жахливі новини, що мовляв вона не надсилає про аварії на машинах, проводячи паралель з моєю сестрою. Загалом жах!

Я як можу намагаюся вибудовувати мир намагаюся подружити дружину і матір, іноді прибріхую кожної з них про ставлення одне до одного. Я люблю своїх дітей більше життя, я люблю свою дружину, коли вона в адекватному стані. Я природно люблю свою матір. Але як усіх зробити дружними, як створити грунт для такої дружби я не знаю. Буду дуже вдячний, якщо вдасться дати якісь коментарі.

You cannot copy content of this page