Виявляється, буває і так! Відразу обмовлюся, що дівчину я не бачив дуже довго – більше 10 років.
Перше кохання.
Перший раз я закохався в неї. Сталося це зі мною в 15 років. Помітив її на дискотеці. Бачив, як вона танцювала, і у мене в грудях серце стало битися з подвійною швидкістю. Це почуття було найсильнішим, чимось схожим на легке сп’яніння – ноги були ватяні, з рота вилітали зовсім не ті слова, які повинні були вилетіти. Зізнаюся, вів я тоді себе дуже нерозумно. Зараз згадую – аж соромно стає. Ми навіть і не зустрічалися. Але почуття закоханості не покидало мене дуже довго.
Друга спроба.
Другий раз я закохався в неї недавно. Нам зараз вже по 35 років. Побачив її в гіпермаркеті. Розговорилися, обмінялися телефонами. Увечері я не міг думати ні про кого іншого, як про неї.
З розмови я знав, що у неї була дитина 11 років. У мене теж є дитина, але я в розлученні. Засинав, а думав тільки про неї. На наступний день запросив її повечеряти разом в кафе. Вона попросила перенести побачення на пару днів.
Ці два дні очікування були самими нудними і приємними одночасними. Відраховував години до зустрічі.
У день ікс мій язик не слухався мене, я ляпав щось невпопад … Знову було соромно. Хоча дурниць, як в п’ятнадцятирічному віці не наробив.
Зустрічаємося вже четвертий місяць поспіль.
Хто б міг подумати, що в одну людину можна буде закохатися двічі і кожен раз почуття будуть різними!
