Двоюрідний брат виріс, але порозумнішати забув! Людині скоро тридцять років, а в нього мама у всьому винна

Двоюрідний брат виріс, але порозумнішати забув! Людині скоро тридцять років, а в нього мама у всьому винна.

Бабуся та дідусь були нашими сусідами. Тому, мама та тітка живуть в одному будинку, але у різних квартирах. У обох двокімнатні квартири, обидві на третьому поверсі, але в сусідніх під’їздах.

Мама та тато розлучилися, я залишилася з мамою. Тітка теж розлучилася, Рома залишився жити з нею. У дитинстві ми з Ромою товаришували, постійно були разом.

Тітка на заробітки їздила, Рома у нас жив. Мама довго в лікарні лежала, я у тітки жила. У кімнаті Роми стояло ліжко для мене, у моїй кімнаті – було ліжко для двоюрідного брата.

У підлітковому віці наші з Ромою шляхи почали розходитися. Він почав спілкуватися з сумнівними “друзями”, які пили пінне за гаражами, диміли на розі школи, та залякували малоліток. Я навчалася добре, тож, і дружити стала з такими ж ботаніками.

Після школи я поїхала вчитися. Рома, після дев’ятого класу, пішов у технікум, але не доучився, покинув, влаштувався вантажником.

– Нічого, живемо, – розповідала тітка, коли я приїжджала до мами. – Ромка працює, продукти купує, їсти готує. Молодець!

– Вчитися лише не хоче. В армію не взяли. Не знаю, що з ним робити. Чи так і буде він вантажником до кінця своїх днів?

Працював Рома по буднях, а субота, та неділя – вихідні. У будні після роботи вдома шарудів, у вихідні зустрічався з друзями, або дівчиною. Так і працював вантажником, поки знайомий моєї мами не почав набирати людей.

– Влаштувала Ромку до свого знайомого, – сказала мама. – Якийсь час буде учнем. Зарплата вдвічі вища. Графік безглуздий, але племінник молодий, вивезе. Вчитися зібрався заочно. Розумнішає хлопець. Сестра натішитися не може.

Мама та тітка рано зраділи. Дурний, як його назвала мама, графік роботи, став початком кінця!

– Дві денні зміни у нього, вихідний, дві нічні зміни, відсипний і два вихідні. Поки працює, вдома лише спить. У вихідні, або відлежується, або з дівчиною.

– Посуд мити перестав, готувати перестав. Нещодавно прийшов з нічної зміни, з’їв те, що я собі на роботу склала. Важко з ним жити стало, – бідкалася тітка.

Почалися у Роми з матір’ю скандали. Його не влаштовувало, що він із роботи приходив, а готової їжі не було. Вимагав її від матері.

Тітка теж в боргу не залишалася! Пропонувала йому готувати собі їжу у вихідний, відразу на кілька днів – от і була б їжа. Рома говорив їй, що багато працює.

Вона відповідала, що теж працює, а ще, не наймалася для “дитинки” супчики варити, та котлетки ліпити.

– Пішов від неї Ромка, у дівчини живе. Вона винаймає квартиру, тож, разом орендуватимуть. Можна сказати, вигнала його.

– Та скільки можна? Він мені не чоловік, син, а поводитися почав, як його батько перед тим, як я його виставила. Я йому що, обслуга?

– Сказала Ромці, що раз у вихідні у дівчини пропадає, замість того, щоб пил удома протерти, або поїсти приготувати, то нехай вмотує жити до неї, і там нехай трясе їжу, та чисті футболки.

Я готувалася до весілля, працювала, їздила до мами у гості. Рома жив із дівчиною. На матір він ображався.

З дівчиною йому добре жилося, там йому ніхто не заважав відпочивати після роботи, там його годували, напували, за ним прибирали й, ні слова не говорили.

– Я стану бабусею, – сказала тітка. – Дівчина Роми чекає на дитину. Вона мені подзвонила, ревла. Рома дитини не хоче, а вона боїться і не хоче позбавлятися її.

– Від тебе вона що хотіла? – насупилась я. – Ромі не шістнадцять років, нехай він відповідає за свої вчинки. Чому тобі дзвонять? Не ти ж їй дитину зачала!

– Допомоги хоче, підтримка! Щоб я із сином поговорила.

– А сенс? Копняками його в батьківство заженеш? Якщо він не хоче, то хай аліменти платить і живе собі. Якщо якось змусити, чи вплинути, нічого хорошого не вийде.

– А дівчині як? Уявляєш, у якому вона стані? Кохана людина дитини позбавитися жене!

– Тітко, не лізь! Нехай вони самі розуміються. Вони – не діти. Вони працюють, живуть разом – розберуться!

Тітка з Ромою розмовляти не стала. Він приходив, хотів пораду, але вона сказала, щоб сам вирішував. Батьки дівчини приїжджали. Вони вчотирьох розмовляли. Підсумок бесіди – весілля, та поява дитини!

– Погано живуть, – розповідала тітка, – скандалять, лаються! Рома знову по друзях ходить, по хаті нічого не робить, з дитиною не допомагає. Зарплату дружині віддає і вважає, що більше нічого їй не винен.

Дивно, правда? Людина просто не змінилася! Яким був раніше, таким і залишився! Гроші віддав, та вважає себе вільним. Чому його тітка виставила? Бо втомилася його годувати та обслуговувати!

Що зробила дівчина Роми? Прийняла, годувала та обслуговувала. Після весілля та появи дитини, скандалити почала: що чоловік за козел такий, нічого не робить?

Так і раніше нічого не робив! Був невеличкий період, коли не працював, та байдики бив – брався за хатню роботу. Але то була швидкоплинна акція!

Після самоізоляції Рома від дружини пішов. Не витримав їхній шлюб випробування замкнутим простором. До мами хотів, та тітка згадала, як вони жили, і відфутболила його.

Двоюрідний брат працює все там же, куди його моя мама влаштувала. Винаймає кімнату, платить аліменти. Ходить з друзями, випиває з ними.

Матір свою, криє, тільки так. Вважає, що це вона йому життя зіпсувала! Мовляв, якби мама його не вигнала, він би не переїхав до дівчини, і вона б не опинилась в положенні.

Вони б тоді не одружилися, дитина б не з’явилася, ніхто не розлучився б і, не довелося б Ромі платити аліменти, та жити в орендованій кімнаті!

Мабуть, двоюрідний брат думає, що досі жив би собі щасливо у мами під боком, вона б його годувала і відмивала, було б у Роми в житті все чудово – без жодних аліментів. Кажу ж, виріс, а порозумнішати забув!

Тітка місця собі не знаходить. За Рому переживає. За колишню невістку та дитину переживає. Колишня дружина Роми, разом з дитиною, поїхала жити до батьків, до тітки вони негативно ставляться через Рому.

Отак буває! Вирішив чоловік, що відтепер у нього не руки, а лапки, і все життя під укіс! Він же зараз живе один, щось їсть, якось одяг собі пере. Все одно довелося це робити!

Поки, мабуть, немає в житті Роми такої недолугої, яка б узяла його під крило турботи та затишку! І шкарпетки, мабуть, собі пере, і кашки варить, і посуд миє!

Від чого біг, до того й прийшов! Чи варто було викаблучуватися? Як вважаєте?