Ми з чоловіком живемо разом з його дитиною від попереднього шлюбу. Точніше, дитина живе половину часу у мами, половину у нас. Чоловік дуже любить дитину, балує. Я не заперечую, мені уваги теж не менше. А ще я вагітна, намагаюся мислити позитивно. Не ревную і не страждаю.
Начебто все б нічого, але 2 рази траплялася така історія: я, прийшовши додому з роботи, заставала мати дитини в нашому домі. Один раз вона просто мовчки, ігноруючи мене і навіть не дивлячись у мій бік, розпрощавшись з сином, вставала і йшла, мені нічого не говорила.
Другий раз вона взагалі продовжувала сидіти на кухні з дитиною, і пішла тільки через півгодини. Ми, до речі, живемо в однокімнатній квартирі, тому я навіть не стала готувати їсти – якось не по собі було.
Поговорила з чоловіком, на що він сказав, що це, звичайно, неприємно, але розмовляти на цю тему він ні з ким не буде і не буде нічого забороняти.
Що робити? Самою з одинадцятирічним сином розмовляти або матері його зателефонувати? При ньому я не стала лаятися, намагаюся контролювати себе. Звичайно, говорити не буду, що все це було дуже неприємно.
- Дімо, ти знову мамі пообіцяв, що в суботу до неї поїдеш? - Марина жбурнула…
У сорок сім років Аркадій потрапив у лікарню, - серце. Лікувався, дієти дотримувався, рекомендації виконував.…
Тетяна саме збиралася відпочити після робочого тижня, коли в двері подзвонили. На порозі стояли свекруха…
Борис ніколи не вирізнявся оригінальністю. Втім, Кіра це знала з самого початку - ще тоді,…
Того дня, коли я заїхав за своєю восьмирічною Софійкою до дорогого столичного ліцею, я навіть…
— Тату, вона тепер заробляє втричі більше, ніж я. Втричі! Це ж просто… ненормально, —…