У мене був син. Я говорю про нього в минулому часі не тому, що його фізично немає. Хоча ні, фактично немає для мене, оскільки перестав зважати на мене, мою думку.
Вперше він серйозно не послухався мене, коли став зустрічатися з однією дівчиною. Я наскрізь бачу людей, а ту обірванку бачила наскрізь. Вона хотіла забрати сина, вирвати його з-під мого нагляду.
І їй це вдалося, попри всі погрози, скарги та поради. Син просто проігнорував мене. Вдруге він образив мене, коли змусив вибачитися перед його нареченою (тою самою відьмою).
Я не дала на його весілля жодної копійки!
Зараз у сина наче двоє дітей, але мені він їх так і не привіз показати! Це взагалі що? Я просто не розумію, як позбавляти мене можливості спілкуватися зі своїми онуками.
Так, хай вони від відьми-дружини. Нехай син здурив і перервав спілкування. Але його я можу пробачити, якщо він по-справжньому вибачиться. Але онуки! Син налаштував своїх дітей проти мене, хоча ж це він був неправий!
Шкода, що в мене лише одна дитина. Я ростила дитину, щоб не залишитися самій в старості. І що маю?! Просто невдячне створіння!
