Вирішила також написати свою маленьку сповідь. Вісім років тому я закінчила школу. Збиралася вступати до політехнічного інституту. Начебто й знання були непогані, але говорили, що при вступі велику роль має оцінка на іспиті з профільного предмета, тобто з фізики – чим вона вища, тим більше шансів вступити.
Мама завжди підколювала мене, що ніколи мені не вивчити на максимальну оцінку (12 балів), брат посміювався, що, мовляв, який з мене інженер. І так захотілося всім їм довести, що я все можу, що я не довго думаючи, вирішила забезпечити оцінку на іспиті хитрим способом.
Річ у тому, що нашому фізику років було не набагато більше мого, щось на зразок 25 або 26. Дівчина я симпатична, чорнява, зеленоока, довгонога. І ось стала я Толіку (Анатолію Вікторовичу) очіма кліпати. Тиждень другий усміхаюся йому, потім пиріжки принесла домашні та пригостила вчителя, ще через тиждень попросила його після уроків пояснити мені незрозумілу тему.
Слово за слово – клюнув Толік. Весна, травень, скоро іспити, а мій учитель гуляє зі мною у парку. Нічого такого, просто сидимо на лавочці і про всяку нісенітницю балакаємо.
І ось уже за днів десять до іспиту, я тихенько так йому говорю:
— Такий цікавий квиток №14, то, мовляв, мені його тема подобається. От би мені його витягти і блиснути знаннями.
І все склалося як по маслу. Він каже:
-Добре, вчи 14 квиток, я тобі допоможу його витягнути.
Ось, власне, і все. Вивчила я чудово цей квиток, на іспиті Анатолій Вікторович поклав його в правий верхній кут, я його витягла і отримала свої бажані 12 балів.
Ось така історія. Не знаю навіть, чи соромно мені за цей екзаменаційний обман, бо багато разів чула, що випускники та їхні батьки застосовують набагато непривабливіші способи для отримання хороших випускних чи вступних балів. А цей так, ніби флірт був, я нічого не обіцяла, а він мужик дорослий і повинен сам за себе думати. Та й не думаю, що в нас із ним могло б щось бути серйозне – надто велика різниця у віці і його за мене взагалі посадити могли.
В інститут вступні я здала добре, вступила і вже щасливо закінчила його. От тільки роботи нормальної за фахом знайти не можу, працюю помічником продавця у супермаркеті. Іноді думаю, може, це мене карають вищі сили за той випускний обман, а може й не треба було лізти до того вишу. Анатолія Вікторовича бачила з того часу лише на зустрічі випускників один раз, але так і не підійшла. Дурниця все це, напевно, він і забув давно?
