– Ти й справді надто розмахнулася! Це взагалі майно нашої родини, а ти тут збоку проходила!
– Це ми ще побачимо! – Не здавалася дружина.
Якийсь час у кабінеті панувала мовчанка.
– Гаразд, – видихнула Марія. – Гроші поділимо на трьох порівну, але все інше моє…
– Та зараз! – знову заверещала Вероніка. – Вчепилася в нашого батька! Думаєш, щось заслужила?
Федір Олексійович дивувався, як у них з дружиною – наймилішою, найдобрішою Любов’ю Андріївною – могли вирости такі дивні діти?
Старша дочка, Катерина, у сорок два роки була справжнім маршалом у спідниці: коротка стрижка, не менш короткі рубані фрази та практично повна відсутність здатності йти на компроміс.
Чоловік і син іноді навіть боялися при ній дихати, а партнери – Федір Олексійович взяв дочку у свій бізнес – важко зітхали, коли вона з’являлась у кімнаті переговорів.
З молодшою, Веронікою, все було ще «чудесніше». Та до тридцяти восьми років так і не визначилася, ким вона хоче бути, і постійно змінювала професії: від продавчині квіткової крамниці до викладача танців у якомусь приватному, дуже сумнівному закладі.
Вона легко вибухала, віртуозно вміла закочувати істерики, та отримувати бажане від батьків.
При цьому вона фанатично любила свого нікчемного чоловіка – невизнаного художника, який все життя заробляв копійки, і з роздратуванням розповідала про дочок-двійнят.
Втім, останнє вона робила лише тоді, коли потрібно було отримати від батька черговий транш.
Федір Олексійович, звичайно, мало займався вихованням дочок – він будував свій бізнес, а дівчатка були на дружині, яка ніколи не скаржилася на труднощі.
Виходить, що це Любов Андріївна недодивилася, щось упустила у їхньому вихованні?
Але «вішати всіх собак» на улюблену дружину йому і на думку ніколи не спадало, тим більше як її не стало. Вона пішла із життя через тиждень після святкування їхнього перлинного весілля.
До цього моменту кожна з дочок отримала по шикарній чотирикімнатній квартирі й деяке щомісячне утримання, на яке будь-яка середньостатистична родина могла щасливо жити кілька років.
Катерина сама виявила бажання вдатися у бізнес батька, і він не заперечував, тому й заробляла добре.
Про молодшу цього сказати було не можна, але ніхто не дорікав їй за нездатність себе забезпечувати повністю.
Між собою сестри підтримували нормальні стосунки чисто для годиться, намагалися на людях не сваритися та об’єдналися лише тоді, коли батько вирішив одружитися вдруге.
– Ти збожеволів?! – У властивій їй манері емоційно вигукнула Вероніка. – Яке одруження? Тобі 62 роки і…
– Тату, – перервала її Катерина, – що ти придумав, їй-богу?
– На вашу думку, я не вартий особистого щастя і маю доживати на самоті? – здивовано спитав він.
– Мами тільки нещодавно не стало, а ти?.. – продовжила обурюватись молодша.
– Мами не стало дванадцять років тому, – раптом розлютився Федір Олексійович. – Достатній термін для дотримання жалоби! Чи не знаходите?
– Але…
– Розмова закінчена! Я взагалі не маю наміру запитувати у когось дозволу на це. Вам просто повідомив!
Федір Олексійович мовчки пішов у свій кабінет, залишивши дочок розгубленими.
Ця розгубленість перейшла у справжню бурю гніву та обурення, коли «дівчата» дізналися, хто його наречена.
– Вона ж тобі у внучки годиться – навіть не в дочки! – Демонстративно схопилася за серце Вероніка. – Який кошмааар!
– Тату, ти чого? Ти й справді збожеволів? Може, лікаря викликати? – Катерина, мабуть, уперше в житті втратила самовладання.
Чесно сказати, така реакція дочок його не надто здивувала. Тонка, блакитноока, натуральна блондинка, Марія тільки-но отримала диплом економічного університету і була свіжа і ніжна, краще за будь-яку троянду.
Він закохався в неї, як колись у свою Любу, і знову відчув себе молодим, бадьорим, сповненим сил!
Загалом дочкам довелося змиритися з цим весіллям. Звісно! Адже Катерина не могла залишитися без такої хлібної посади в компанії батька, а Вероніка не збиралася втрачати щедре утримання.
Усією сім’єю вони зустрічалися рідко, і зазвичай всі поводилися пристойно, якщо не рахувати перепалок, що регулярно спалахували між «дівчатками», з уїдливими зауваженнями і докорами.
На подив навколишніх, жили Марія з Федором Олексійовичем цілком щасливо. Молода дружина була дбайлива, ввічлива і ласкава з віковим чоловіком. Він відповідав їй взаємністю та обсипав подарунками.
При цьому вона жодного разу не була помічена навіть у якійсь спробі зради. А вже її падчерки щосили намагалися заловити мачуху на цьому, навіть детективів наймали.
Нічого. Спа-салони, крамниці, ресторани з приятельками та жодних молодих красенів у зоні видимості!
За шість років другого шлюбу Федір Олексійович уже повірив у своє щастя і з радістю зустрічав кожен день, тому дуже засмутився, коли дізнався про свою серйозну хворобу.
Не хотів казати рідним, але сам себе видав.
– Та годі вам уже гавкати, – не витримав він, коли на черговій родинній вечері Вероніка знову зчепилась з Марією. — Прямо сил немає на це дивитися. Дайте мені спокійно дожити.
– Тату, ти погано почуваєшся? – стурбовано спитала Катерина.
Молодша дочка і дружина здивовано на нього дивилися.
– Не має значення! І взагалі, не будемо про це за столом говорити, – відрізав Федір Олексійович.
Пізніше йому довелося розповісти, що лікарі стурбовані його станом здоров’я, але при належному лікуванні він може прожити ще кілька років.
– Ми впораємося, любий, – обійняла його Маша.
– Звичайно, тату, ми ж поряд, допоможемо, – переглянувшись, дочки теж припали до нього. – Все буде гаразд.
Тепер вони намагалися поводитися дуже пристойно. Припинилися всі сварки та лайки між ними, навіть поглядами жінки обмінювалися виключно байдужими.
І то добре, а то раніше цими поглядами часом багаття можна було розпалювати!
Федір Олексійович навіть трохи розслабився. Все-таки від його хвороби є користь – близькі та кохані люди різко подобріли, помирилися, і в сім’ї запанував спокій.
Як же він помилявся?
Того дня Федір Олексійович мав полетіти у відрядження. Він давно вже працював у компанії чисто номінально, але на переговори з цим старим партнером він вирішив вирушити сам.
Тільки сили не розрахував – уже в аеропорту почував себе погано і вирішив повернутися додому.
Те, що в будинку відбувається скандал, не змогли приховати навіть товсті стіни, та й двері до його кабінету, де він відбувався, були зачинені не щільно.
– Ти зовсім охрініла, чи що? – буквально верещала Вероніка.
– Це ти, нахлібниця, охрініла! – не поступалася їй в обуренні та гучності голосу Марія. – Все життя на шиї у батька сидиш — совісті зовсім нема!
– Ви можете не кричати? У хаті прислуга, – намагалася охолодити запал обох Катерина.
– А я тобі говорю, – трохи знизила тон Марія, але рішучості в ньому не зменшила, – що цей будинок, квартира в Італії, всі три машини та гроші по праву дружини дістануться мені!
Федір Олексійович завмер. Кілька днів тому він розмовляв зі своїм юристом і похвалився йому, як змінилися стосунки між його дружиною та доньками.
З полегшенням заявив, що, мабуть, він не писатиме заповіт – «дівчата» самі розберуться, що кому дістанеться.
Значить, старша дочка повідомила про це сестру і мачуху, і тепер жінки ділять все, що він нажив …
З кабінету раптом пролунав вереск і голос Марії:
– Недолуга! Не наривайся!
Почулася якась метушня, навіть звуки чубанини, а потім різкий вигук Катерини:
– Та заспокойтесь ви обидві!
– Я з цією гадиною взагалі ні про що домовлятися не буду! – вигукнула Марія.
– Доведеться, – крижаним голосом заперечила Катерина. – Ти й справді надто розмахнулася. Це взагалі майно нашої родини, а ти тут збоку проходила!
– Це ми ще побачимо! – Не здавалася дружина.
Якийсь час у кабінеті панувала мовчанка.
– Гаразд, – видихнула Марія. – Гроші поділимо на трьох порівну, але все інше моє…
– Та зараз! – знову заверещала Вероніка. – Недолуга! Вчепилася в нашого батька! Думаєш, щось заслужила?
– У суді, значить, зустрінемося, – підсумувала Катерина. – І подивимося тоді…
– Ну-ну, – хитро заперечила молода дружина, – побачимо – може, ще й заповіт з’явиться. Про нічну зозулю не забули?
Федір Олексійович на ногах, що не гнуться, вийшов з дому. Зараз би йому не завадила швидка допомога, але такого задоволення «дівчаткам» він не хотів доставляти.
Попросив водія відвезти його до клініки і провів там три дні у тиші та спокої. Марія його не шукала – знала, що він не любить, коли його відволікають під час переговорів, а саме там він мав перебувати.
Тоді в нього й з’явився план, який він здійснив упродовж наступного місяця.
Залишивши на рахунках необхідний для безнапасного життя мінімум, Федір Олексійович решту мільйонів передав благодійному фонду. Ця ж організація отримає його нерухомість після його відходу.
З Марією він розлучатися не став, з дочками спілкується, як і раніше. Жаль, не зможе він побачити вираз їхніх облич, коли все розкриється. Та то вже не його справи! За що боролися, недолугі!
Що скажете про вчинок батька? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки!
