Васю, у мене грошей на карті мало. Перекажи п’ять тисяч, будь ласка.
– Я? Гарна справа. Гості твої, день народження твій, а платити я повинен! Повернеш усе із зарплати. Наступного разу розраховуй свої можливості…
– Люсю, дзвонила мама, вони до нас на свято їдуть. Треба всіх розмістити та приготуватися. Буде сім дорослих та дві дитини.
– Для дітей подарунки потрібні, все ж таки Новий рік. Ну і для решти теж. Твої, сподіваюся, цього разу не приїдуть? Усі хочуть провести свято у будинку.
– Місця багато, будинок великий. Мої не приїдуть, усі збираються у батьків.
…Люся та Вася були одружені другий рік. Жили у квартирі Люсі, а в будинок Василя їздили іноді. Там було зручно приймати гостей, в однокімнатній квартирі не розвернутися. Дім дістався Васі від діда, батька його матері.
– Треба з’їздити, прибрати, протопити. Ну а готувати треба перед приїздом гостей. До речі, мати скинула новорічне меню. Я тобі перекинув, а ти з продуктами виріши. Я ж не знаю, чого і скільки треба для цього.
Оселедець під шубою, олів’є, холодець, заливна риба, нарізка м’ясна та рибна, фрукти, торт, цукерки, морозиво, м’ясо запечене, рулетики з шинкою, бутерброди з ікрою та червоною рибою, салат з креветками.
Список був пристойний, до того ж пропонувалося купити дитяче харчування та молоко.
Люся згадала свій день народження п’ять місяців тому. Вона запросила своїх родичів та батьків Васі. Його сестра у цей час відпочивала на морі. Усе сама приготувала, тільки розмова в магазині перед цим не виходила з голови.
– Васю, у мене грошей на карті мало. Перекажи п’ять тисяч, будь ласка.
– Я? Гарна справа. Гості твої, день народження твій, а платити я повинен! Повернеш усе із зарплати. Наступного разу розраховуй свої можливості.
Із зарплати вона повернула все. Вася нагадував, доки вона цього не зробила.
І ось Новий рік! Гості їдуть! Сума на продукти набігала пристойна, з усіма вишукуваннями виходило втричі більше, ніж її день народження. Її родичів не буде зовсім.
Чиї гроші витрачати? Вона хотіла з’їздити до батьків, привітати сестру, племінників. З порожніми руками не поїдеш – відкладала. А тепер усе витратити на рідню чоловіка?
– Все, Васю. Я написала перелік продуктів. Тобі скинути на телефон чи у паперовому варіанті?
– Ти про що?
– Я про продукти. Мені одній з такою кількістю не впоратися. Можемо йти разом, до того ж ти краще знаєш смаки своїх родичів, адже їм потрібні подарунки.
– Добре. Поїдемо разом.
– А чи не мало ікри? Може ще баночку додати?
– Креветки треба брати королівські.
– А може, в олів’є м’ясо додамо? Буде трохи інакше, але смачніше.
– Майонезу треба більше, раптом не вистачить.
– Ананас обов’язково і мандаринів більше.
– Дивись який салат. Зробиш? Що сюди треба? Беремо.
– І м’яса треба, першого числа шашлик зробимо.
– Огірки, помідори, перець… Начебто все. Подарунки. Купимо всім солодкі, і дорослим, і дітям. Добре, я вирішив?
– Давай купимо оленя. Дивись якийсь класний. І іграшок треба на ялинку. Ялинка є, а іграшок немає.
– Люся ходила і лише підтверджувала міркування Васі. Підтверджувала, погоджувалась, а про себе міркувала. Вирішив – купуй. Хочеш дорогого – не відмовляй собі ні в чому. Подарунки – твоя рідня. Олень – сам ти олень.
Черги до каси були великі. Вася знайшов, як йому здалося, найвдалішу позицію. П’ятеро людей, і візки у всіх особливо повні.
– Подивися, може там менша черга.
– Добре.
Люся пішла. Пішла та й вийшла з магазина. Сіла перед виходом на лаву і почала чекати на чоловіка. Подзвонила батькам, побалакала із сестрою, написала подрузі. Вася дзвонив кілька разів, але…
Нарешті він з’явився з повним візком, – отже сплатив.
– Що ти тут робиш? Чому я маю все купувати?
– Я тобі допомагала все вибирати, список склала, готуватиму. Не штовхатися ж ще й мені в черзі, народу й без мене вистачає.
– А платити? Я витратив всю зарплату та премію! А мені ще кредит на початку місяця платити за ноутбук. У мене грошей не вистачить! Ти мені винна!
– Я? Гарна справа! Гості твої, твої бажання! Олень, дід мороз, кульки, подарунки, ікра, шашлик… Наступного разу розраховуй свої можливості!
– А… це ж сімейне свято!
– Так, а гості твої! Сім’я твоя! Якщо ти вважаєш інакше, то я поїду зустрічати свято до своїх. Все приготуєш, зустрінеш, розмістиш, прибереш після всіх. Найголовніше – у тебе продукти є, подарунки.
Василь нічого не відповів. Витратився почесно, бо розраховував на дружину. Та не вийшло.
Готували разом, гостей прийняли. Було весело, тільки Вася сумував за витраченими грошима. Люся дивилася, як він спостерігає за дорогими бутербродами з ікрою, які уплітав чоловік його сестри.
Незабаром вони скінчилися, увага Васі перемикнулася на м’ясні тарілки. Нарізка ковбас та м’яса зникла з ще більшою швидкістю. Адже він вибирав хорошу, дорогу.
У оленя, майже за півтори тисячі, діти відірвали роги. Ананас, який він так любив, так йому і не дістався, та й ікри він не встиг спробувати. Апетит зник, настрій падав.
– Васю, ти що такий сумний?
– Втомився. Голова розболілася.
Гості поїхали першого січня увечері, після шашликів. А перед від’їздом добряче помотали нерви.
– Люсю, нам холодцю з собою можна? Бо вдома зовсім нічого немає.
– А ікри у вас не залишилося?
– А ковбаски? Вона така смачна. Вмієте вибирати.
– І шашлику нам на всіх. Там було багато.
– Ви ж у місто повернетеся, навіщо вам тут їжа. Ми візьмемо все.
– І оленя візьмемо, він дуже дітям сподобався.
Вася вийшов із дому, щоб не засмучуватися. Гості нарешті поїхали.
– У нас лишилося щось?
– Я дещо врятувала. Зайва банка ікри, ковбаса, та й решти небагато. І м’ясо є, і шашлик. Ти поїж, бо сидів голодний, дивився, як інші їдять.
– Я не мав тоді рації. Наступний новий рік нехай хтось інший влаштовує. Нехай і в нашому домі. Згодна?
– Згодна. Я обіцяла завтра заїхати до своїх, ти зі мною?
– Так, треба ж привітати тещу з тестем.
Минув рік. Родичі вирішили все повторити. Васі знову зателефонувала матір і надіслала меню.
– Мамо, нас не буде до Нового року, але ви зможете самі все зробити. Я вам ключі залишу.
– Будинок твій, гостей ти маєш приймати! Готувати вам, прибирати теж вам. У будинку просторо. І не вигадуйте, ми приїдемо.
– Нас не буде, але ми можемо приїхати до самої зустрічі нового року, годині об одинадцятій. Ви готуєте стіл, а потім ми всі разом святкуємо.
– Це не підлягає обговоренню. Меню я вислала, там дещо новеньке.
Вася та Люся відпочивали у квартирі. Улюблені бутерброди з ікрою, олів’є, ігристе. Вони збиралися відвідати батьків лише першого січня.
– Василю! – Мати зателефонувала о дев’ятій вечора, – будинок зачинений, в чому справа?
– І тебе з прийдешнім, мамо!
– У чому річ? Ми стоїмо біля воріт. Ви ще нічого не готували? Тут усе у снігу, вас не було?
– Нас не було і не буде. Якщо ви не захотіли готувати, то…
– У нас навіть немає продуктів, ми сподівалися на вас! Між іншим, тут і твій дядько. Ти ганьбиш мене!
– Я ж тобі казав, попереджав. Магазини ще працюють. Значить, завтра шашликів не буде? З новим роком, мамо!
Вася та Люся провели старий рік, зустріли новий і пішли гуляти містом. Завтра вони відвідають батьків Люсі, маму Васі. Хтось буде радий, а хтось ні, – та це вже їхня справа, і зовсім інша історія…
Можливо хтось впізнав і своїх родичів? Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки!
