– Гроші, гроші, гроші, гроші, нічого тобі більше не потрібно, лише гроші! – звинуватила мене свекруха.
Вона має рацію! Більше мені від чоловіка нічого не треба! Як ми до такого докотилися, не знаю!
Одружилися ми зі Славою з любові. Діти, орендовані квартири, вогонь, вода, мідні труби. І борги були, і на самих макаронах сиділи. Проте горді, від батьків не залежали!
Дитина з’явилася, я доучилася після відпустки по догляду за дитиною. До шостого дня народження первістка, іпотеку взяли на довгі двадцять п’ять років.
Сиділи зі Славою після кожного платежу, та мріяли, як фінальний платіж святкуватимемо. Сміялися: головне, ноги не простягнути завчасно, щоб дитині не довелося доплачувати нашу іпотеку.
Звичайне життя було: будинок, сім’я, робота, дитина, влітку до мами на дачу, раз на місяць, на вечерю до свекрухи. Ремонт, будь він неладний. Перша спільна відпустка. Якісь безглузді мрії та плани!
Другий раз в положенні. Друга дитина! Слава втягнувся на повну, від малюка не відходив. Казав, що з першим нічого не зрозумів, все якось швидко пролетіло, він нічого не встиг помітити.
Надолужував, як міг. Про старшого не забував, вони зблизилися. На дрібні фінансові негаразди не звертали уваги, але обидва набули поганої звички — стали економити на собі!
Замість улюбленої туші, я брала, що подешевше, думала, краще дітям ще щось куплю. І Слава так само:
– Нічого не треба, куртці четвертий рік, вона нормальна.
Так сталося, що реально все найкраще стало лише для дітей. Ми зі Славою не стали схожими на безхатьків, але деяка занедбаність була видна неозброєним оком.
І вистачало б коштів на все: і на ту ж туш, і на дітей, але я думала, що краще буде туш дешевша, зате дитині черевики яскравіші, та дорожчі.
Слава зміг вирватися з «мені нічого не треба», а я – ні! Для мене стало диким, коли він купував собі новий телефон, хоч старий ще не був зламаний!
Його покупки не через необхідність, а тому, що він так захотів, мене дратували! Ми почали з’ясовувати стосунки. Сварки, недомовки, брехня!
Коли друга дитина пішла до садка, стосунки з чоловіком трималися на волосині.
Мені нічого не було потрібно! Слава знайшов ту, якій потрібно! З укладанням, з манікюром, з макіяжем!
У гарному одязі! І я, яка краще купила б дітям одяг якісніший, ніж собі нову косметику, залишилася одна, без чоловіка!
Мої батьки Славу зненавиділи. Той факт, що він продовжив оплачувати іпотеку, сприйняли, як належне.
Свекруха тримала нейтралітет, вважаючи, що у будь-якій зраді, винні обидва — і чоловік, і дружина. А я злилася: сволота, що ж за сволота! Я ж заради сім’ї, заради дітей! Про себе не думала! А він…
Майже рік Слава прожив з іншою жінкою. А я реально зрозуміла, що таке жити, коли гроші є лише на дітей: аліменти Слава не платив, вважав ними оплату іпотеки, зрідка купував дітям одяг, ось і вся його допомога.
Від коханки Слава пішов сам. Вона хотіла заміж, хотіла дитину, а Слава навіть офіційно розлучитися зі мною не спромігся.
Приїхав поговорити. Почав часто приїжджати до дітей. Став ночувати. І якось повернувся до родини!
На цей раз все інакше! Насамперед я, потім уже всі інші! Дитині потрібні черевики? Вибачте, мені час на манікюр, нехай батько купить!
Часи, коли я забивала на себе заради сім’ї, якій мої добровільні жертви нікуди не впиралися, минули! Захотіла новий телефон – пішла та купила.
Захотіла другі чорні туфлі – пішла та купила. Захотіла машину – взяла кредит, та купила. Щоб діти нічого не потребували, є другий батько!
Так і живемо! Раніше мені було незручно брати гроші у чоловіка, я працювала, свої були. Він давав, я брала, але щоразу відчувала невелике почуття дискомфорту.
Зараз без сорому, та совісті, простягаю долоню і говорю: «Дай!»
Свекруха, яку на сто відсотків влаштовувала стара я, почала косо дивитися в мій бік. Слава всю зарплату витрачає на мене та дітей, непорядок!
А мені, стерво, все мало: то сережки, то чобітки. Мало! Я досить економила на собі! Знаю, що ніхто не просив, сама, своїми руками!
А тепер, навіть, якщо попросять, пошлю всіх якомога далі! Досить! Ви схвалюєте мою поведінку?
