Рік тому з моєю подругою сталася дивна і загадкова історія. Поділюся нею з вами. Вона щоранку їздить на роботу в школу на своїй машині, а недавно машина зламалася – просто перестала заводитися. Їй довелося добиратися на роботу на автобусі.
У перший день вона їхала в школу, як раптом проїжджаючи повз занедбаного кінотеатру її раптом нез’ясовно потягнуло туди. Але виходити з автобуса вона не стала, хоча потім весь день думала про це місце, її нібито магнітом тягнуло туди.
В обід вона поїхала додому, щоб пообідати й повернутися до вечірньої зміни учнів. По дорозі додому вона також раптом дуже захотіла піти в це місце, щось штовхало її туди. Але часу не було, і Рита просто відмахнулася від дивного почуття.
Після обіду вона знову поїхала в школу і дивне відчуття піти в той занедбаний кінотеатр тільки посилилося. Приїхавши в школу і з працею відпрацювавши покладені уроки, вона твердо вирішила заглянути в місце. До якого її нез’ясовно тягло.
Весь вечір Рита не могла думати ні про що інше, навіть допустила пару помилок на уроках. Сівши в автобус, щоб їхати додому, подруга не могла дочекатися зупинки у того самого місця.
Під’їжджаючи до нього, вона почула поруч тихий шепіт і зуміла розібрати: «Вийди прямо зараз». Автобус зупинився, і вона вийшла на вулицю. Там хтось начебто став підштовхувати її в спину у напрямку до входу в покинуту будівлю.
Рита пішла туди й буквально відчувала, що її штовхають в спину, підказуючи куди йти. Увійшовши всередину старої будівлі, Рита почула чиїсь стогони й з побоюванням пішла на звук. Тим часом шепіт поруч уже перейшов у крик, він кричав: «Давай швидше, йому ж там зовсім погано!».
Рита поспішила всередину кінотеатру і раптом в коридорі знайшла молодого хлопця, якого привалило впалою брилою. Хлопцеві притиснуло руку до стіни, і він не міг вибратися. Він тільки голосно стогнав і кликав допомогти, а потім побачив Риту і затих.
Він подивився кудись їй за спину і сказав: «Мамо?! Спасибі, я знав, що ти мене обов’язково врятуєш».
Хлопець спробував ще раз вибратися, але безрезультатно. Риті довелося викликати рятувальників, які й визволили нещасного. Вона вмовляла хлопця поїхати до лікаря, але той відмовився і попросив супроводити його додому.
Рита викликала таксі і відвезла його. Під’їхавши до будинку, хлопець запросив Риту випити чаю і поговорити. Вона погодилася і розповіла йому про все, що з нею сталося за день і про те, що хтось буквально привів її до нього.
Він важко зітхнув і вийшов з кухні. Через пару хвилин він приніс великий альбом і став показувати фотографії. На них була його мама, якої нещодавно не стало.
Гриша сказав, що вночі на спір забрався в цю будівлю і повинен був просидіти там сам 2 години, а його друзі чекали зовні. Хлопець не злякався і заліз, хоча мама завжди його просила не ходити туди, але суперечка є суперечка.
Він заліз і став ходити по кінотеатру, як раптом почув ззаду якийсь тупіт і шум і побіг навмання. Гриша на бігу наткнувся на якусь стіну, яка від зіткнення захиталася і від неї відвалилася брила, яка його і придавила.
Друзі хлопця, мабуть, злякалися і втекли, або просто не вважали за потрібне дочекатися товариша. Так Гриша і просидів притиснутий до стіни, поки Рита його не знайшла.
А потім він розповідав, що почув чийсь тупіт і почав кликати на допомогу, і з’явилася моя подруга. Він відкрив очі і побачив позаду неї маму, яка качала головою і виглядала дуже наляканою.
Так Рита врятувала нещасного. Точніше навіть не Рита, а мама хлопця з того світу побачила, що її син у біді, і змусила Риту допомогти йому. Інакше він там так і залишився б без допомоги.
Після цього випадку Рита з Грицем стали спілкуватися і передзвонюватися, іноді зустрічатися в кафе або гуляти містом. Згодом між ними виникли близькі стосунки, а нещодавно вони вирішили одружитися. Рита тепер жартує, що її свекруха сама вибрала невістку під свій смак, і схвалення на весілля у них вже точно є.
