Є в мене подруга Світлана. Ми товаришуємо ще зі школи. Завжди були не розлий вода, тому після школи вступили до одного інституту, та навчалися в одній групі. І стосунки у нас завжди були чудові.
На другому курсі у Світлани з’явився хлопець. Вона спочатку на нього особливої уваги не звертала.
Сергій не красень, але як водиться, увага та наполегливість зробили свою справу.
Вона почала до нього придивлятися, почала погоджуватися на побачення та запрошення в кіно. Та так і закохалася в нього!
Згодом вони почали жити разом. Свєтка літала на крилах кохання, все в них було добре. Сергій був уважним та дбайливим, часто дарував їй подарунки. У мене на той час хлопця не було.
Якось ми компанією вирішили піти у похід. Зібралося нас чимало: наші університетські друзі, Світлана з Сергієм і я. Ми приїхали на берег водосховища, та поставили там намети.
Так вийшло, що майже всі були парами. Тому всі вирішили, що ночувати я буду в наметі зі Світланою та Сергієм. Ми всі чудово провели день, а ввечері були посиденьки біля вогнища.
У результаті всі втомлені пішли спати. У наметі Свєтка лягла посередині, а ми з Сергієм з боків від неї. Я завжди на новому місці сплю дуже погано, сон неспокійний, чуткий, часто прокидаюсь.
На кожен шурхіт реагую. Прокинулася я від того, що Сергій вийшов із намету, а потім ніяк не могла заснути. Коли він повернувся, то чомусь ліг посередині. Мені це було неприємно.
Я не люблю опинятися у ліжку зі стороннім чоловіком, навіть знайомим. І навіщо він так зробив? Це не пристойно. Ну та гаразд, вирішила я, одну ніч якось перекантуємося.
Але через деякий час я відчула його руку на своїй нозі. Наміри його були очевидними. Тобто, рука зовсім не випадково опинилася на мені. І я чітко розуміла, що він зовсім не помилився!
Я встала і вийшла з намету, ніби мені знадобилося в кущі. Коли повернулася, лягла поряд зі Світланою, таким чином, щоб вона знову опинилася посередині.
Мені було неприємно. Я звичайно ніякої психологічної травми через цей інцидент не отримала, але осад поганий залишився.
Цей випадок мене наштовхнув на думку, що Сергій не той, хто буде Світлані вірним супутником життя. Адже він не подумав навіть про те, що я її найкраща подруга.
Безперечно, якби я все розповіла Свєтці, він міг би сказати їй, що це було випадково, що він уві сні помилився. Але я достеменно знала, що це не так!
І питання б стояло тільки в тому, наскільки Світлана готова обманювати себе. Адже, як відомо, ми часом і самі все бачимо, тільки удаємо, що нічого не розуміємо, просто тому, що так зручніше.
Мене ще якийсь час гризла думка про те, що варто все розповісти подрузі. У результаті ухвалила рішення, що нічого їй не говоритиму. Адже найчастіше винним залишається той, хто приніс погану звістку.
Та й інцидент не особливо значущий, хоч і неприємний. А життя показало, що правильно я зробила.
Свєтка вийшла за нього заміж, та неодноразово переконувалась у невірності свого чоловіка.
Але все ковтала, і розлучатися не збиралася, аж поки він сам від неї не пішов! Я все думаю, а що, якби він до мене знову чіплявся, я й далі б мовчала? Думаю, що ні! Картаю себе, що змовчала!
Можливо у них би й не дійшло до шлюбу, й вони б не витрачали марно часу ? Але сталося так, як сталося! Вважаю, що наше щастя ще попереду…Яка ваша думка?
