Хлопець в якого я була закохана почав приходити до мене уві сні, і всі сни були дуже дивні, наче він мене оберігав

Був у мене сусід з поверху нижче мого, звали Денис. Район у нас невеликий, всі один одного знають, ну, як мінімум в обличчя точно. Його знали всі і всі любили, від нього завжди щось тепле відчувалося.

Не дивлячись на те, що компанія у нього була не зовсім вдала, він був дуже світлий. І ось якось ми з ним познайомилися по справжньому, так знала його в обличчя, а тепер ось вітатися стали.

Я відразу запалала до нього симпатією, і коли бачила, завжди бігла на зустріч обійняти його, такий він хороший. Я знала що я йому подобалася.

Так сталося, що він його не стало. Я була з ним знайома близько всього 2-3 місяці, але дуже встигла прив’язатися і покохати його, тому плакала багато і довго, та й зараз плачу коли згадую його.

Перед його смертю мені сниться сон: велика компанія, дача якась, і бачу його, спиною. Я кричу йому Денис, Денис, повернись я тут! Він не обернувся, просто помахав мені рукою зі спини і йшов кудись у далечінь.

Прокинувшись, я зрозуміла, що його не стало, тому що тоді він був в комі. Так і сталося. Попрощався!

Пізніше він снився моїй сестрі, хоча вони особисто знайомі не були, він шепотів їй на вухо, як я йому подобаюся і посміхався.

Минуло року два. І одного разу мені сниться сон. Мій день народження влітку, а сон сниться вже восени.

В якомусь під’їзді, все сіро, сумно, багато людей, вони якісь чорно білі і він кольоровий. Я несподівано кажу: «Денис! Як же ти тут опинився? », а він мовчить, мовчить і дуже сумний.

Він був з квітами. Квіти сині, я таких не бачила ніколи. Схожі на волошки, але не вони. Дивовижні квіти, я як зараз їх пам’ятаю. Він підходить, дарує їх мені і каже: «Це тобі. Пробач, що із запізненням ». І все.

Я ось думаю, чому він був сумний? І так він приходив уві сні? Або це мені здавалося і придумалося? Він так мене привітав? І чому він так пізно прийшов, через стільки років? Я відвідувала його на могилі і не раз, і свічки ставила.