Хлопець з міста в селі довго не захоче жити, адже тут потрібно важко працювати

Коли дочка зібралася заміж, я казала, щоб вона знайшла собі іншу пару, адже Андрій живе у великому місті, а ми сільська родина. Хлопець з міста в селі довго не захоче жити, адже тут потрібно важко працювати, та дочка не хотіла мене слухати

Весілля гуляли в нашому в селі. Стіл поставили за хатою. Наготували безліч страв, якраз тоді городина дозріла. Загалом ми з чоловіком добре постаралися.

Наші сільські родичі та друзі танцювали, веселилися, а міська родина не вставала з-за столу, постійно перешіптувалася та щось знімала на телефони. Мої сини сміялися з нього, відверто показуючи що він ні нащо не годиться, але разом з тим зять тримався.

Він казав що він до роботи сільської не ладен, зате вміє гроші заробляти гарно, бо він же з міста. Може й так, та де в селі таку роботу знайдеш щоб міському була по зубам та ще й з зарплатою людською.

То важко йому було, то платити мало ,то ще щось. В результаті в сім’ї молодих почалися сварки. Як на зло ще й донька захворіла, зять взявся до оковитої, та не міг не те що дитину майбутню утримувати, а і про себе подбати не міг нормально.

Дожилися до того, що донька його сама за двері виставила, коли синочку 2 рочки виповнилося. Не знаю що вже в них там сталося, адже я і сварки не чула ніякої та посеред білого дня донька як штовхнула ногою двері, викинула за двері сумку з його лахами і його за шкірку заодно, зачинила двері перед носом і будь здоровий.

Пізніше ми дізналися про те що його не стало. Звісно донька плакала, але мабуть більше не від того що кохала його, хоча людину шкода, безумовно, а від того скільки сліз він їй приніс.

В результаті свати не хочуть ні бачити ні чути внука. Рахують, що якби не внук, то їх син був би живий. Тепер спілкування ніяке в дитини з дідусем та бабусею. Але ж дитина питає, він не маленький вже, все розуміє, запитує про бабцю і діда той що цукерки привозив.

Як тепер донці вчинити, чи нехай би жили своїм життя, та дитини шкода, янголятко ж не винне що в нього такі ненормальні дід та баба.

Author

Recent Posts

-Людочко, ну пробач мене, такого нерозумного! Не знаю, що на мене найшло! Я ж тільки тебе одну завжди любив! І досі люблю!

-У сорок років пізно починати життя із чистого аркуша… – подумала Людмила, коли від неї…

1 годину ago

-Навіщо мені оця твоя? Нагуляв – сам і займайся нею! Нічого на мене чіпляти!

Маленька Віта, щоб її ніхто не помітив, потихеньку спостерігала за тим, як батько заводить в…

3 години ago

– Ну, як там твоя нова невістка? – Запитала Люба, дістаючи насіння. – Ой, не питай, – зітхнула Віра Павлівна. – Юля ця – покарання Господнє

Ключ насилу обернувся в замку - двері нарешті відчинилися. Олена зробила крок через поріг, струшуючи…

4 години ago

– Бабуся, вона завжди бабуся, – а онуки не чужі, сусідські. Ось і будинок дістанеться не чужим людям…

Дарія з цвинтаря йшла одна, остання. Вона б і ще залишилася, але сусідка кликала, поминати…

15 години ago

-Вони з мамою звикли до розкішного життя, а тато, тобто я, не може їм цього забезпечити

Чоловік із сином занесли у вагон сумки. Дбайливо все поскладали. -Все, йдіть! Уже пора. Сьома…

1 день ago