Хоч першу невістку я і не любила, але мій син все одно вчинив підло. Тепер не можу спокійно спілкуватись ні з ним, ні з його новою дружиною
Сама не можу вважатися взірцем моральності та чесноти, але зради ніколи на дух не переносила. І не важливо, у чому воно полягає.
А мій син, на мою думку, саме зрадив свою першу дружину. Хоча вона мені й не подобалася, але все одно не заслужила, щоби з нею так чинили.
Мій син цілий рік жив на дві сім’ї, казав дружині, що у відрядженнях та і з роботи затримувався за службовою потребою. А сам на боці завів жінку і зробив їй дитину.
Коли син вирішив одружитися вперше, я його вибір не схвалила. Наташа одразу здалася мені істеричною особливою. Це одразу впадало у вічі, але коли син вирішив повести її до РАГСу, значить, його все влаштовувало в цій жінці. А якщо так, то моя справа тільки спостерігати.
Одружився він у двадцять п’ять років, вже не маленький хлопчик, своєю головою думав, сам і дружину собі обирав. Тому я за всіх своїх антипатій не лізла з повчаннями та порадами.
Жили молоді, як кішка із собакою. Місяць все добре, потім посваряться і тільки клаптики по закутках. Ось що невістка вміла, то це роздмухувати скандали.
З прибиранням, приготуванням та іншим корисним талантом у Наташі не склалося, а скандалила вона майстерно. Могла до білого жару довести будь-кого.
Я ще раділа, що вони не поспішають дітьми обзаводитися. Ну, куди їм? Самі з собою розібратися не можуть, а тут ще дитина невинна була у всій цій атмосфері.
Про себе я хотіла, щоб вони розлучилися. Не було в них ладу в житті, нема чого й нерви один одному мотати, поки молоді ще все переграти можна.
Але два роки вони у шлюбі прожили. А потім з’ясувалося, що син вже рік має іншу жінку, яка зараз від нього чекає дитину.
Як би я не відносилася до Наташі, але на неї боляче було дивитися. Ще б пак, їй же в душу плюнули, цілий рік роги наставляли.
Синові я на цю тему влаштувала скандал, чим його сильно здивувала. Він спитав, чого це я за його майже колишню дружину заступаюсь, якщо вона мені завжди кісткою поперек горла стояла.
– Мамо, ти сама все бачила! Бачила, як ми жили! Мені треба було продовжувати це терпіти? – обурювався син.
Довелося пояснювати, що, по-перше, очі бачили, що ручки хапали, він сам собі дружину знайшов, не я привела. І по-друге, якщо йому дружина вже впоперек горла стояла, то можна було просто розлучитись, а потім вже романи крутити.
Це було б правильно, але він повівся як слабкий, який голову в пісок ховаємо. Вибрав нову жінку – вже знайди сил порозумітися зі старою, перш ніж міняти ліжко.
Син мене, мабуть, не зрозумів. Принаймні ніяких ознак розуміння в його очах я не побачила, на мій великий жаль.
З Наталкою він розлучився, одружився зі своєю пасією. Все хоче нас познайомити, а я і з ним спокійно спілкуватися не можу, що вже говорити про його дружину.
Не розумію, як вона могла вийти заміж за чоловіка, який мав її рік у статусі коханки? Вона ж знала, що він одружений. Не боїться, що й сама якось опиниться за бортом?
Розумію, що там буде мій рідний онук чи онука, але все одно не можу змусити себе спілкуватися з сином та новою невісткою. Мені відверто гидливо.
Наче мене зрадили.Просто ситуація дуже вже гидка вийшла. Не можу перебороти цю огиду, що мені робити?
