Понад п’ятнадцять років живу та працюю в Польщі. Тут зустрілася із чоловіком. Ми разом майже десять років. Ростимо двох дітей. Квартиру винаймаємо, але незабаром плануємо придбати в кредит своє житло.
До пандемії та розпалу війни ми часто приїжджали до України. А тепер самі розумієте…
Але там, удома, мама, їй 74 роки, і брат від першого маминого шлюбу. Донедавна все йшло добре. Брат працював, мама на пенсії, сама поралася з домашнім господарством. Я їм допомагала та допомагаю матеріально.
А наприкінці минулого року брат переніс інсульт. Його виходили, але сили та здоров’я вже не ті. А у мами через стрес різко підскочив рівень цукру в крові, почалися проблеми із серцем, тиском. Різко погіршився зір.
Хоча все це могло розпочатись і раніше. Знаєте, як у селі: до лікарів звертаються, коли зовсім погано. Мама стала говорити про будинок для людей похилого віку. Кожна така розмова з нею — це її та мої сльози.
Тут ми живемо біля Кракова, є добрий будинок для літніх людей. Чоловік запропонував: нехай Тетяна Миколаївна поживе трохи там, таки догляд, лікування, ми поряд. Давай купимо не квартиру, а будинок із садом і заберемо пані Таню до себе.
Мати і я згодні. А брат незадоволений, що лишається в цьому випадку без спадщини. Рветься серце на частини… І як вчинити?
– Відсутні у класі є? – Ніна Іванівна робила перекличку. – Так, сьогодні чомусь Олексій…
Не думала, не гадала я, що на старості літ стану служницею у власному домі. Виростила…
Ірина та Сергій прожили разом тридцять два роки. Їхні діти давно роз'їхалися з батьківського дому.…
Олена стояла біля плити, помішуючи суп, коли чоловік увійшов на кухню та кинув на стіл…
Ми зненавиділи її відразу, як вона переступила поріг нашого будинку. Кучерява, висока, худа. Кофтинка в…
Під ранок Тетяні наснився дивний сон: ніби син її, Альошка, стоїть на ґанку і стукає…