– Як пити дати, Кирило не твій син, – дзижчала на вухо чоловікові Уляна.
– Чому ти так думаєш? – насторожився він, розгублено почухавши потилицю.
– Не схожий він на тебе! Хіба сам не бачиш? – Жінка сунула Андрію в обличчя фотографію Кирила.
Чоловік задумливо вдивився в неї, бажаючи вловити схожість. Проте, дзижчання Уляни викликало в ньому сумніви.
– Справді, мені сусідка казала, що коли я був на вахті, до Таньки мужики ходили! – ляснув себе по лобі Андрій.
– Ось! А ти всі ці роки йому платиш аліменти! – з осудом промовила Уляна, і схрестила руки на грудях.
– Що ж тепер робити? – схопився за голову чоловік.
– В суд йти! Нехай повертає гроші, та ще й виплачує матеріальні збитки! – багатозначно цокнула язиком Уляна. – Скільки ти встиг виплатити цим шахраям?
– Багато. Тисяч триста, мабуть, а може, й більше. Вже не пам’ятаю, – пробурчав чоловік, якому раптом стало шкода грошей.
– На що витратимо, коли їх повернемо? – Жінка почала подумки прикидати, на що б вона пустила таку велику суму.
– Може, ремонт зробимо, чи машину купимо? – мрійливо промовив чоловік.
– Так, Андрюша, дзвони колишній дружині та кажи, що все знаєш! Якщо хоче уникнути ганьби, нехай повертає гроші по-доброму, – скомандувала Уляна.
Андрій був одружений з нею близько п’яти років. Вони мали спільну дочку. Однак до цього шлюбу чоловік встиг одружитися, нажити сина, і розлучитися.
З колишньою дружиною у нього склалися погані стосунки, тож шлюб довго не протримався. Після розлучення, коли він почав співмешкати з Уляною, Андрій перестав спілкуватися з сином.
А коли у них з’явилася дочка, він перестав платити аліменти, вирішивши, що гроші його новій родині потрібніші. Накручений дружиною, чоловік зателефонував Тетяні.
– Я все знаю! – грізно повторив він слова Уляни. – Син не мій, ти його нагуляла, тому повертай мені гроші, які я перераховував усі ці роки на утримання сина!
– Ти зовсім здурів? – Висловилася у відповідь колишня дружина.
– Ні, Таню, тобі мене не провести! Ми з Уляною підрахували, що ти не могла зачати від мене, бо у той момент я був на вахті, – заявив Андрій, який увірував у те, що говорив.
– У вас з математики двійки, – пробурчала жінка. – підрахували вони. Повертай борг за аліментами, а не неси дурниці.
– Ні, тобі доведеться платити. Я ще й за моральну шкоду стягну з тебе, – продовжував обурюватись Андрій. – До речі, ви зі своїм сином носите моє прізвище. Якщо хочеш його й надалі носити, плати.
– Ти, мабуть, десь головою вдарився! – обурювалася Тетяна. – Більше тобі нічого не треба заплатити?
– Не хочеш по-доброму, буде по-поганому! – вигукнув чоловік, і кинув слухавку.
Уляна задоволено посміхнулася. Все йшло за її планом.
– Нехай подумає, завтра сама принесе грошики на блюдечку з блакитною облямівкою! – потерла вона руки.
Проте Тетяна не зателефонувала ні наступного дня, ні за два, ні за тиждень.
– Треба йти до суду! – Заявила Уляна, і потягла чоловіка писати заяву на колишню дружину.
Через два тижні Тетяні довелося з’явитися по повістці. Вперше за п’ять років вона побачила чоловіка, та його нову пасію.
– Пане суддя, ви тільки подивіться, цей пацан зовсім не схожий на мого чоловіка! – Уляна розмахувала фотографією Кирила, і постійно намагалася втрутитися у слухання.
За неналежну поведінку, вона була виставлена із зали судового засідання.
Коли вона вийшла, суддя вислухав обидві сторони, та виніс вердикт: Кирило та Андрій мають зробити тест ДНК на спорідненість.
Витрати за нього понесе той, хто програє суд. У день оголошення результату Уляна знову прийшла з чоловіком.
Вона зловтішно поглянула на Тетяну і Кирила, які сиділи на лавці.
– Ходімо, – запросила до зали суду секретар.
Суддя став уважно вивчати результати тесту ДНК, які поки що ніхто не бачив.
– Готуй гроші, – прошипіла Уляна Тетяні, не стримавшись. – Доведеться побрязкати гаманцем.
Вона була впевнена, що зараз все вирішиться, причому не сумнівалася, що перемогу здобуде її чоловік.
– Танька ще пошкодує, що одразу не віддала нам гроші, – нервово хихикнула Уляна до чоловіка.
Тетяна та Кирило не звернули жодної уваги на єхидство нинішньої дружини Андрія. Вони продовжували сидіти зі спокійними обличчями, впевнені у своїй правоті.
Нарешті суддя вивчив документи, та підняв очі на протиборчі сторони.
– Ну, що там? – Вигукнула Уляна, не витримавши напруження.
Суддя глянув на неї з докором, і наказав вивести жінку із зали.
– Я більше не буду, – благала Уляна, яка хотіла почути результат тесту.
Однак суддя залишився невблаганним, і жінці довелося покинути залу.
– Ваша спорідненість становить 99.9%, – холодно промовив чоловік. – Андрію Івановичу, вам доведеться виплатити борг за аліментами своєму синові, та сплатити тест ДНК.
Чоловік змінився в обличчі, почувши вердикт судді. Він повірити не міг у те, що Кирило його син.
Андрій спідлоба глянув на колишню дружину та сина. Дивитись у вічі їм тепер було соромно.
Хотів зганьбити Тетяну, а зганьбився сам. Щойно двері залу судового засідання відчинилися, Уляна вбігла всередину і ледве не знесла з ніг суддю.
Їй не терпілося дізнатися про результати тесту, і з урочистістю показати колишній дружині Андрія дулю.
– Кирило мій син, доведеться платити, – пробурчав чоловік. – Тільки даремно тебе послухав. Тепер ще й тест доведеться сплачувати.
– Ні, не може бути! Ми оскаржимо рішення! – Упевнено заявила Уляна. – Танька всіх підкупила.
Проте нове оскарження їм не допомогло. Новий тест видав той самий результат, і Андрію з Уляною довелося змиритися з великим боргом по аліментах.
Щоправда, окрім аліментів, їм довелося тепер сплачувати й два тести ДНК…
