Хочеться сказати дівчатам, які втратили будь-яку надію зустріти коханого, щоб вони не упокорювалися з самотністю і не створювали своє уявлення про відповідний типаж, як це робила я

Виросла я в щасливій та інтелігентній сім’ї єдиною дитиною, оповита любов’ю своїх батьків. З дитинства була такою ж наївною та довірливою стосовно людей, як і моя матуся. Часто закохувалася, що, звичайно ж, призводило до розчарування.

З 16 років визначила для себе свій типаж чоловіків: блондин із блакитними очима, тому й вийшла заміж за Івана, який був блакитнооким блондином. Він виявився душевно черствою людиною, гуляв і знущався з мене і нашого тоді вже народженого малюка.

Але через свою наївність і сліпу відданість йому, я все терпіла. Коли чоловіку виповнилося, 22 роки, його не стало через чоловіка, який приревнував свою дружину до Івана.

Я залишилася одна з маленькою дитиною, розірваним серцем і спустошеною душею. Я перестала довіряти людям та замкнулася.

Але час лікує і через кілька років на моєму життєвому шляху зустрівся Вадим, як не дивно, теж блондин з блакитними очима. Він був значно старший за мене і на додачу одружений, але щось тягло мене до цієї розумної і цікавої в спілкуванні людині.

Я повністю поринула у стосунки з ним, які стали для мене зціленням скаліченої юної душі. Наші стосунки тривали трохи понад два роки, і закінчилися істерикою та скандалом, оскільки мені хотілося все ж таки узаконити наші стосунки, а він не зміг покинути сім’ю. Вся ця історія практично довела мене до психіатричної лікарні, і так би воно й було, якби не…

Цей вечір був найпрекраснішим у моєму житті, якого я ніколи не забуду, бо я зустріла свого майбутнього чоловіка! Андрій був запрошений на те саме свято, де була і я.

Неможливо описати словами, що ми відчули, коли наші погляди зустрілися, але ми знали точно, що дві блудні по життю половинки нарешті зустрілися, з Божої милості! Він не був блакитнооким блондином, але ми виявилися спорідненими душами, котрі полюбили одне одного з першого погляду.

Ми 6 років разом, розуміємо та віддано любимо одне одного. У нас народився прекрасний синочок, у якого є тато і мама. Але якби мені хтось сказав, до зустрічі з Андрієм, що є справжнє кохання, яке довго терпить, все прощає, то я просто розсміялася б.

Хочеться сказати дівчатам, які втратили будь-яку надію зустріти коханого, щоб вони не упокорювалися з самотністю і не створювали своє уявлення про відповідний типаж, як це робила я. Я шукала серцем і зустріла свою половинку