Я заміжня 8 років. Всяке бувало в нашому сімейному житті, але ми все одно разом, не можемо жити одне без одного. Але 2 роки тому я зробила найбільшу помилку в своєму житті – зрадила своєму чоловікові.
Не хочу виправдовувати себе, але чоловік в той період нашого життя сам довів мене до цього. Почалося все з того, що ми переїхали жити в його місто. Його тато нам зняв квартиру, щоб ми жили окремо, і щоб я відчувала себе господинею. Але мій чоловік, приїхавши туди, почав вести себе по-іншому: не звертав на мене уваги, постійно бігав до своєї мами. Мене це дуже дратувало.
Ні, я була не проти спілкування, я ні в якому разі не хотіла їх сварити, але мене реально почало діставати, що його мати приходила до нас додому, коли нас не було, переставляла речі, як їй подобалося. Або коли я щось смажила, вона підбігала і говорила, що я не так робила.
Вибачте, я була вже заміжня 5 років, я завжди прекрасно готувала і мій чоловік не скаржився. Але останньою краплею стало те, що коли я знайшла собі там подругу і хотіла з нею піти погуляти, його мати сказала чоловікові: а чому ти не йдеш, дивись, вона звикне і буде бігати.
Ось тоді я підняла галас. Мені було прикро не за те, що мати сказала, а за те, що мій чоловік промовчав. А коли я почала це говорити, він сказав, що мати права. Той рік, що ми там жили, був дуже важким, чоловік мене не розумів, що я там чужа в його місті, що він не прислухався до мене.
Потім я познайомилася з хлопцем молодшим за мене на 5 років, з ним я відчула себе жінкою за останній рік. Але через час зрозуміла, що не хочу жити з чоловіком і поїхала до нашого міста, де колись була щаслива з чоловіком.
Ми з коханцем зняли невелику квартирку і відмінно себе почували. Батьки чоловіка дзвонили, просили повернутися, але я не могла і не хотіла. До цього хлопця я нічого не відчувала, але мені було з ним добре і зручно.
Чоловік мені дзвонив, зізнавався в любові, але мені він не був потрібен.
В результаті чоловік приїхав до мене, ми стали жити разом. У нас все добре, як каже свекруха, чим далі, тим рідніше.
Я щаслива, але є величезне «але», яке я часто згадую – як я зрадила чоловіку (він не знає, думає, що я знімала квартиру одна). Хоча багато років назад я пробачила зраду чоловікові, але мені важко з цим жити
