Холодильник був порожнім, грошей теж не було, бо пенсію вона віддає в рахунок оплати аліментів, колишній невістці

У мене з мамою були досить теплі стосунки. Але,  іноді,  я її не розумію, і в мене складається таке враження, що їй до мене байдуже. Здоров’я в неї слабке, тому я часто її відвідую. Цього разу я приїхала зненацька, і побачила, що вона мені не дуже рада, але не могла зрозуміти чому. Та, незабаром, все стало на свої місця!

Я зазирнула в холодильник, і жахнулася, там практично нічого не було, не розумію, що вона їсть. І при цьому грошей у неї немає. Запитую в неї, мовляв, куди поділися гроші, адже тільки тиждень тому була пенсія?

– В мене все є, і мені більше нічого не потрібно! – сердито відповіла вона. Мовляв, і макарони, і крупи, і олія, ліки теж ще є. – А там, за тиждень, має прийти субсидія за квартиру, все буде. Але коли я дізналася, куди вона потратила гроші, то була шокована. Вона віддала їх Ірині, в рахунок аліментів.

– Які ще аліменти? Кому? Колишній дружині твого сина?
– Ну а кому ще !У Вадика зараз складні часи. й він сам оплачувати їх не може. Він уже пів року не може знайти роботу. Як я можу допустити, щоб у сина збирався борг. Виявляється, що свою пенсію  вона справно віддає, а потім одну крупу їсть!

– А хіба ти не можеш мені купити продуктів?
– Звичайно можу, я все можу!- І така мене злість і безпорадність взяла… Але, робити нічого, не голодувати ж їй. Тому, я пішла в магазин, та набрала всього, що ледве донесла до маминого дому. Наповнила їй холодильник, потім ще ліків купила, адже вона вже старенька, постійно хворіє.

Але ж ви розумієте, що справа тут не в грошах? Мене жахливо дратує той факт, що по суті, це я оплачую аліменти цій Ірині. Відбираю гроші у своїх дітей, і віддають її дітям. Але чому я маю це робити? Не платити я не можу, бо мама потім голодує півмісяця, а я не можу на це дивитися.

Вадим розлучився зі своєю дружиною Іриною вісім оків тому. Ініціювала розлучення Ірина, мовляв, він не забезпечує її належним чином. Хоча, якщо чесно, то я її не розумію. Він ніколи не був олігархом. Іра чудово це знала і бачила, чому вона чекала від нього золоті гори – не зрозуміло. Дитина у них з’явилася вже після розлучення. Зараз дівчинці вже 8 років, і Вадим доньку просто обожнює.

Вони розлучилися, а Ірина подала на аліменти, причому фіксована сума, на всяк випадок. Вона чудово розуміла, що на відсотки від його зарплати нормально прожити не вдасться. А тепер він не працює, аліменти платить наша мама, а я купую їй все необхідне. Яка файна ситуація вийшла! Ірина, взагалі, чудово влаштувалася!

Вона має багатих батьків, які після розлучення допомогли їй купити двокімнатну квартиру. Ірина працює на гарній роботі, і має високу зарплатню. Тобто, вони з донькою не бідкаються. Вона доглянута, одягнена розкішно, кавалер у неї є. Тобто, зрозуміло, що вона живе не бідно, і могла б не брати ті нещасні чотири тисячі від нашої мами.

Хоча насправді стосунки між свекрухою та колишньою нареченою відмінні. Але ось що цікаво, якщо холодильник порожній, то вона внучку в гості не кличе, бо нема чим пригощати.
– Звичайно, дитина ж не буде їсти гречку без нічого!
Тому, щойно я заповнюю мамі холодильник і привожу продукти, вона одразу ж встає до плити, пече пироги, на стіл викладає мандарини, печиво, цукерки та кличе внучку Яну.

Моїх дітей вона теж кличе, але для них ніколи так не старається. І тут виходить, що Яна, як би, сидить на шиї у нашої бабусі. Як тільки починаю говорити про це – вона відразу ж ображається, мовляв, якщо тобі шкода грошей, то не потрібно мені нічого купувати, я сама з усім впораюся.

Але тут справа зовсім не в грошах, мені просто прикро, чому я сама повинна все тягнути! Вадим, взагалі, максимально пасивний чоловік, і говорити йому щось марно, тому що він просто розводить руками й важко зітхає. Я рада, бодай тому, що він сам не сидить у мами на шиї.

Я вирішила зателефонувати Ірині, і поговорити з нею по доброму. Адже вона чудово знає, що мама бідна пенсіонерка з маленькою пенсією, ну як вона сміє забирати у неї гроші. А що вона? Вона навіть чути нічого не хоче, каже, що не пенсію у бідної бабусі забирає, а аліменти для своєї дитини, які їй винен колишній чоловік.

– Мені байдуже, з чийого гаманця гроші дають, головне – щоб аліменти були сплачені! Це моя принципова позиція,- зі злістю відповіла Ірина. З одного боку, в цьому є справедливість, адже мати сама виховала такого сина, який нічого не вміє, працює, коли захоче, й скільки захоче. Хай тепер і платить за нього! Дуже прикро, що я тут ні до чого. Без провини винна, виходить. Але, на мою думку, Ірина вчиняє безсовісно, коли забирає гроші у пенсіонерки. Що скажете із цього приводу?