Мені дуже погано. Я навіть не знаю, хто мені може допомогти. Я просто сама руйную своє життя.
Два роки тому переїхала. Не люблю цю квартиру, поміняла район, тепер змушена тягатися з дитиною маршрутками. Ще й захотіла досягти мети зробити кар’єру. Кинула роботу, пішла на іншу, за рік пішла. Тепер ще потрібний рік стажу. Стаж іде, але фактично не працюю, а податки плачу.
Так жалкую, що покинула першу роботу. Не потягну те, що намітила. Ні фізично, ні матеріально. Потрібно багато грошей, на те, що хотіла, та й характер твердий. А так соромно перед усіма, адже вихвалялася, ким я буду, яка в мене мрія. Тепер ще чоловік без роботи залишився. Злидні повні.
В нас двоє дітей. Намагаюся хоч щось заробити вдома, копійки. Він теж, але якісь фінансові нові проблеми виникають. Хочу повернутись, у стару квартиру, на стару роботу. Але потяг вже пішов.
Хотіла покращити матеріальний стан нашої родини, а вийшло, що погіршила. Ніщо не тішить, тільки все гірше та гірше. Розумію, що сама вже не можу впоратися з цим станом і мені потрібна допомога. Але до лікаря йти не хочу, та й грошей немає, і місто невелике все на увазі. Як вийти зі всього цього не знаю.
Вдома безлад, не стоять руки до цієї квартири і все, ремонту нема, все страшне. Зробити хоч якийсь ремонт грошей теж немає, навіть готувати тут бридко. Не відчуваю себе вдома. Одна радість – поспати, забути про все, хоч і сплю погано. Чим я думала, коли все почала. Чому інші люди живуть і радіють з того, що є. А мені було мало, захотілося більше.
Я дурна. Ненавиджу себе. Депресія в мене вже вдруге. Вперше мені психотерапевт допомогла, змотивувала йти далі. А тепер я з нею розмовляла, але ефекту нуль. Я б поїхала кудись, якби була фінансова можливість. Грошей немає, ще й у борги влізла.
Допоможіть, може, хтось знаходив вихід і подібної ситуації.
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…