Коли я прокинувся, за вікном було похмуро. Небо затягли важкі свинцеві хмари. Немов шовковим покривалом кімнату огортала напівтемрява. Обриси предметів насилу вгадувалися в затемнених нечітких контурах. Очі розрізняли оповиті серпанком письмовий стіл ніби занурюється в чорноту, в безодню, в ніщо корявий чотирилапих корабель.
Гори пляшок на столі виднілися вже не так ясно і від напруги за зоровими нервами в черепній коробці злегка било струмом. А за вікном йшов дощ. Великими краплями бив в скло. Я насилу підвівся.
Жалібно хруснули потривожені суглоби. Спина неприємно ахнула. Кілька кісток противно скрипнули. Голова налилася вагою і потягнула вниз. У животі неначе утворилася порожнеча, а потім з цієї порожнечі почав наливатися міхур, завдаючи різкий біль.
Це був третій день запою, а я в який уже раз твердо вирішив більше не пити. Дощ за вікном посилився. Тепер він з новою, вищою силою бив у вікно.
Квартира моя представляла собою щось, що нагадує завали Мамая. Труси, чашки, шкарпетки, ложки, штопор, чай, тарілки з пліснявим «чимось», гумовий м’яч, порвані штани, матрац, швабра, якісь бруски, батон наполовину згнилі ковбаси, картопляне лушпиння, манекен (йо-майо, а он-то звідки взявся!), таблетки, ну і звичайно ж: банки, пляшки та інша тара з-під алкогольних напоїв.
Підлога була усіяна сигаретним попелом ніби снігом. Всю цю картину я розглядав з сумішшю жаху, огиди і безвиходя.
Дощ за вікном продовжував посилюватися. Лил і лив, як водоспад. Я розшукав сигарету, закурив і підійшов до вікна. Смаку сигарети зовсім відчувалося, а на вулиці була вода. Скрізь. На дахах будинків, на тротуарах, на гілках дерев, на електричних стовпах, на проводах. Всюди, в кожній дірочці. І тут я все зрозумів.
Різко обернувшись я побачив себе, а точніше своє тіло, що лежить на ліжку. Я посміхнувся йому, ступив уперед і легко пройшов крізь підвіконня, стіну, – туди. У нескінченний дощ.
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…
Я понад рік перебуваю у шлюбі. З батьками мого чоловіка я завжди була у чудових…
У дитинстві я мала чітке відчуття, що мене привели на світ тільки для того, щоб…
Ось вже двадцять три роки я одружена з людиною в якої дуже непростий характер. Сучасні…