Я повела свого чоловіка з сім’ї та жодного разу не пошкодувала про це. Може це звучить надмірно, але я з тих людей, які вважають, що за своє щастя треба боротися. Ніколи не розуміла тих, хто живе разом, бо так треба чи, тому що всі так роблять. Я не всі, і ще в юності вирішила, що буду щасливою.
Мій перший шлюб важко назвати ідеальним. Ми одружилися ще в університеті, і я тільки зараз розумію, що обидва були до цього не готові. Потім народилася дочка, але мого чоловіка це лише заплутало. Мабуть, не був готовий. У результаті він почав пропадати на роботі та все частіше проводити час із друзями. Деколи мені здавалося, що в мене двоє дітей, але як урятувати ситуацію, я не знала. Зрозуміло, закоханість швидко пройшла, але розходитися ми не поспішали, хоча обидва розуміли, що сенсу жити разом, немає.
Коли чоловіка перевели у новий офіс, у нас з’явилося багато друзів. З однією парою ми стали дуже тісно спілкуватися, їздили на дачу, влаштовували звані вечері. Я до останнього сподівалася, що це допоможе реанімувати стосунки, але вийшло зовсім навпаки.
Якось улітку ми разом із цими друзями відпочивали на дачі на кілька днів. В одну з ночей мені не спалося, і я вирішила дослідити околиці, скласти мені компанію зголосився Андрій. Ми проговорили з ним до ранку, встигнувши обговорити все — від живопису до чорних дірок. Звичайно ж, не оминули тему стосунків. Виявилося, що в Андрія з дружиною також не все так гладко.
Коли ми роз’їжджалися, я зрозуміла, що щось змінилося в мені та залишати все як є, я не можу. Написала про це Андрію, виявилось, що почуття взаємні. Одного разу залишившись дома одна, я покликала його в гості, і той вечір став чарівним і поворотним — ми вирішили все для себе.
Звичайно, були скандали та істерики. Мій чоловік намагався показати, що йому все одно, але в результаті здався, зізнавшись, що давно хотів піти, просто приводу не було слушного. Дружина Андрія – це взагалі окрема історія! Вона буквально обривала мені телефон, засипала соцмережі та месенджери погрозами, але поряд зі мною був коханий, тому я стійко все перенесла. Як тільки вона дала Андрію розлучення, ми побралися.
І ні, ця життєва історія не про бумеранг, це історія про двох людей, які щасливі. Ми досі одружені та ростимо прекрасних дітей, які ніколи не бачили лайки та скандалів, вони були оточені любов’ю та турботою. Коли мене називають розлучницею, я тільки посміхаюся і гордо кажу: «так, я повела свого чоловіка з сім’ї, і зовсім не шкодую! ». Нехай заздрять
