Бабуся моя тоді (років 15 тому) майже безвилазно жила в селі, тримала досить велике господарство – кури, кози, кролі у величезній кількості. Зайнята була з світанку дотемна.
І ось якось серед загальних справ знадобилося їй конче щось в гаражі. Хвать – ключа немає, хоча висів завжди на одному місці. А замок такий, що тільки автогеном.
Стало прикро моторошно, щось важливе там лежало; шукала-шукала цей ключ, та так і не змогла знайти. А треба сказати, нехрещена вона була. І ось лягає вона спати і каже: “Господи, ангели-охоронці, допоможіть ключ знайти. Якщо знайду – обов’язково покрещусь і внучок охрещений “.
І приснилося їй щось на зразок ангела, який каже, що ключ вона знайде, але тільки під виконання цієї обіцянки.
На наступний ранок пішла бабуся годувати кроликів – а ноги ведуть зовсім в іншу сторону, до кущів смородини. І ось, на одному з кущів, на гілочці грайливо так поблискують ключі (як він там опинився?).
Бабуся зраділа, подякувала Богові і понеслась у справах. Пройшов місяць, про обіцянку вона забула – якось все забувалося.
І ось, рівно через місяць, ясний сонячний день займається справами, погода чарівна, ні натяку на хмарку. Обходить бабуся город, проходить повз кущів смородини. І тут, прямо біля куща, де тоді висів ключ, буквально в сантиметрі від імені бабусі – як спалахне блискавка!
Взагалі з нізвідки! Це бачили і ми, її внучки, і дочка її, а вже вона сама просто остовпіла – і відразу зрозуміла, що до чого.
Відразу ж поїхала до церкви, охрестилася сама і охрестила нас. Ось така історія.