Добрий день. Хочу поділитися парою цікавих випадків, які сталися зі мною особисто, але їх причиною був мій друг.
Перше, що хочу сказати, – я належу до тих людей, які не особливо вірять в містику, та й в принципі зв’язуватися з цим не хочуть.
Почалося все з того, що моя найкраща подруга Юля почала зустрічатися з хлопцем на ім’я Андрій. І через пару років відносин парочка вирішила жити разом і за підсумком вони дружно переїхали в квартиру його батьків в сусідньому місті.
Коли більш-менш вони облаштувалися на новому місці і завели живність у вигляді кішечки, то почали мене активно зазивати в гості.
Довго не думаючи зібралася і поїхала до них. І ось ввечері того дня, вже не пам’ятаю як саме почалася розмова, але Андрій зізнався, що ще з раннього дитинства за ним ходить якась нечисть і навіть переїжджає разом з ним. Він сприймає це як домовика, каже, що пустує іноді цей домовик – то шумить чимось, то різко всі лампочки можуть перегоріти, то побігає по кімнаті.
Тобто особливої шкоди не приносить, і він до нього звик. Ми з Юлькою цю розповідь прийняли за жарт, мовляв захотів хлопець двох панянок налякати, посміятися трохи.
Через пару годин таких бесід захотілося в туалет, виходячи назад, я спокійно повертаюся закрити двері і чітко чую звук, як ніби кішка засичала на мене. Різко обернувшись, я нікого не виявила.
Зайшовши в кімнату до друзів, я побачила кішку сплячу на кріслі, і в жарт кажу, що їх живність лякає гостей з-за рогу. На що мені відповіли, що кішка спить уже давно і від них не відходила ні на крок.
Тут я злегка напружилася, але вирішила не звертати уваги. За розмовами ми просиділи десь до першої години ночі і розбрелися спати, мені постелили в вітальні з великим плазмовим телевізором.
Заснула я добре і без будь-яких поганих думок, а ось прокинулася різко і незрозуміло від чого, просто прокинулася і все. Лежу в темряві і розумію – середина ночі, спи собі, ні, лежиш в стінку на килим дивишся. І ось в цей самий момент моїх роздумів включився телевізор без звуку, вся кімната залилася світлом від екрану.
Чесно сказати, що я пережила в той момент, складно, це суміш з переляку, страху і жаху. Я лежала і обливалася холодним потом, боячись повернуться і подивитися, хто ж його включив, або покликати когось на допомогу.
Хвилин через 5 телевізор вимкнувся і я чітко почула тупіт маленьких ніжок, як ніби хтось маленький поспішаючи вийшов з кімнати незадоволений тим, що цікавого нічого не побачив.
Не знаю як, але все-таки через годину я якось заснула і на ранок все розповіла друзям, на що мені Андрій відповів, що так домовик зі мною знайомився.
Ще один випадок стався знову-таки у них в гостях через пару-трійку років. Через роботу їм часто доводилося переїжджати з квартири на квартиру і всяка бабуістіка траплялася всюди, де б вони не були.
Після чергового переїзду я приїхала до них у гості з ночівлею і, як в перший раз, просто несподівано прокинулася вночі.
Лежу, дивлюся у вікно, нікого не чіпаю, і тут несподівано хтось бере мене двома руками за щиколотки і різко, але не сильно смикає. Від переляку я навіть підстрибнула і знову почула тупіт маленьких ніжок, як ніби малюк нашкодив і бігом бігти з місця злочину.
У тій темряві я нікого не побачила, а й вставати перевіряти теж не хотіла. Через пару хвилин на кухні хтось почав господарювати – щось рухати, кульками шарудіти, але тихо, наче боявся когось розбудити. Все це тривало недовго і як почалося, так і закінчилося.
Хочу сказати, що до домовика, який їздить всюди за ними, моя подруга Юля вже звикла, пустує він, як вона каже, не часто, а так – періодично нагадує про себе, щоб не забували.
