І тепер, чесно кажучи, шкодую молодих, яким ще треба пройти мій шлях: рвати жили на передовій, мотатися по відрядженнях, їсти не зрозуміло що, відчувати грубість начальників і недоплати, боятися за своє місце

Думка, чи йти з роботи, коли стукне 55, мене не турбувала. Навіщо? Я обожнюю свою творчу роботу, вона динамічна. підстьобує тіло і розум.

До того ж я далеко не на нижній позиції, досвіду вистачає, зарплата влаштовує. Але до 55 років я виховала трьох онуків. Вони з’являлися кожні два роки, попри те що діти тільки почали вести бізнес і у них вистачало турбот.

Пелюшки, іграшки, щосуботні візити бабусі до дітей – посидіти-поняньчити-погодувати.

Одного разу я зловила себе на думці, що все моє життя пройшло на роботі, у відрядженнях, на чергуваннях. Згадала, як син сидів у коридорі, чекаючи, коли звільнюся, як в садку його забирали останнім. тепер ця ж доля, як видно, чекала моїх онуків.

І тоді я, не вагаючись, пішла-спочатку в декрет, а потім на пенсію. Звичайно, були страхи: не вистачить коштів, зачиняться двері в світ людей, я перестану подорожувати, робити манікюр і косметичні процедури, мої інтереси зведуться до горщиків і каші.

Зараз підбиваю підсумки 2020 року. Попри постійну участь в житті дітей і онуків (мені регулярно залишають всіх трьох на два-три тижні, літні канікули), я побувала у Франції, Китаї, на Далекому Сході.

Написала дитячу книжку віршів. Сім’я сина відчула мою підтримку і присутність. Онуки добре знають бабусю і нудьгують, якщо розлучаємося.
Грошей стало менше, так, але зникли марні зусилля.

Скільки грошей я витрачаю забагато на зовнішній вигляд в офісі, уколи, свіжі костюми й т.п.? Скільки їх йшло на корпоративні свята, подарунки?

Пішовши з роботи, я розлучилася з необхідністю чергувань, раннього підйому, я сплю скільки хочу, я займаюся улюбленими справами! Вирощую троянди, прикрашаю будинок, роблю інтер’єрних ляльок, стала частіше пекти ласощі для чоловіка і гостей.

І тепер, чесно кажучи, шкодую молодих, яким ще треба пройти мій шлях: рвати жили на передовій, мотатися по відрядженнях, їсти не зрозуміло що, відчувати грубість начальників і недоплати, боятися за своє місце.

Вважаю, головне завдання для пенсіонерів – берегти здоров’я і не давати собі нудьгувати. І тоді вони будуть найщасливішими людьми! Не бійтеся пенсії!

You cannot copy content of this page