Моє тридцятиліття було за місяць до весілля. Попросила всіх гостей нічого дорогого не дарувати напередодні одруження. Якщо чесно, взагалі відзначати не хотіла, наречений умовив:
– Тридцять років буває один раз у житті!
Ваня сам все організував: домовився з другом, щодо оренди кафе, з моєю подругою, з приводу прикрашання зали, вибрав меню та напої. Мене, можна сказати, поставив перед фактом:
– З тебе запрошення, та купівля гарної сукні, тримай гроші, – Ваня простягнув мені три тисячі гривень.
Я на нього трохи побурчала: скоро весілля, гроші потрібні, а він задумав! Але сукню купила, та всіх запросила. Маму Вані теж покликала, на його прохання.
До Вані я була вже одружена, і це був кошмар. Усього не розповідатиму, розповім лише про причину розлучення.
Я була в положенні, чоловік зрадів цій новині. Але, на ранньому терміні, я втратила дитину, мене навіть на облік у жіночій консультації поставити не встигли. Мене поклали в лікарню, але чоловік чомусь, навіть не приїхав, щоб мене відвідати.
Виявляється, йому мама сказала, що у двадцять три роки не буває самовільних втрат малюків на невеликому терміні.
Наспівала йому, що мені інший чоловік оплатив медикаментозне втручання, щоб позбавитись дитини.
А лікарям, той самий чоловік, просто заплатив, щоб мені написали потрібний діагноз і поклали до лікарні. Навіщо такі складнощі? А щоб я перед чоловіком не спалилася, що дитина не від нього!
Маячня чистої води, але колишній чоловік матері повірив! Він завжди їй у рота дивився, тільки я була молода, цього не розуміла, думала, що з часом все зміниться.
Коли мене виписали з лікарні, то на порозі нашої орендованої квартири на мене чекали мої речі. Чоловік сказав мені дякую за те, що я не нав’язала йому дитину, не зрозуміло від кого. Чоловік запитував номер телефону того, хто все сплатив, ще й посміхнувся:
– Сподіваюся, що він добре витратився. Тільки дарма! Я все одно дізнався.
Після цього, ми розлучилися. Я навіть доводити, що я не верблюд, не стала: це було абсолютно безглуздо, бо “свята” мама завжди мала рацію!
Перший шлюб тривав півтора року. Ворогу не забажаєш потрапити до такої родини! Тому, коли Ваня почав до мене залицятися, я спочатку не була цьому рада.
Мені здавалося, що всі чоловіки такі самі, як мій колишній. Але потім я зрозуміла, що це не так. І після трьох років стосунків, ми вирішили їх узаконити. Я, пам’ятаючи минуле, уникала спілкування з мамою Вані.
Повернемося до мого тридцятиліття. Більшість гостей, як я просила, принесли символічні подарунки.
Виділилися лише мої батьки, та Ваня. Ваня подарував мені смартфон. Батьки вручили золоті сережки. І тільки мама Вані була дуже креативною!
– Подарунок не придумала, сама собі щось купиш, та загорнеш, – з цими словами вона простягла мені рулон подарункового паперу.
Мені здалося, що це було сказано з глузуванням. Я відразу згадала подарунки, які дарувала мені мати колишнього чоловіка: тонометр, пластикові контейнери, купу дешевих шампунів.
І ось знову безглуздий подарунок, тільки вже від мами мого другого нареченого. Я ще подумала: краще б, взагалі, нічого не дарувала, аніж так ганьбитися, вручаючи рулон паперу.
Я знайшла сили посміхнутися, подякувала і сказала, що я обов’язково куплю собі подарунок і загорну його в цей папір. Більше з мамою нареченого того дня ми не розмовляли.
Дорогою додому Ваня запитав, чи не цікаво мені, що лежить усередині рулону. Він був у курсі задуму своєї мами, але чомусь змовчав.
Я розмотала папір просто в машині, і побачила, що до твердої серцевини, на яку був він намотаний, приклеєно три купюри по тисячі гривень.
До мене відразу дійшло, що саме на ці гроші я маю купити собі подарунок і, загорнути його в подарункову упаковку. Подарунком був не папір! Він реально був упаковкою для подарунка!
Мені стало неймовірно соромно. Наступного дня я з’їздила до мами Вані, перепросила, що подумала про неї погано. Я розповіла їй про минулий шлюб, про стосунки з мамою колишнього чоловіка.
– Тепер мені все зрозуміло. Вибач. Ми з тобою ще не настільки добре знайомі для таких дивних подарунків. Обіцяю, наступного разу це буде конверт без жодних хитрощів, – мама Вані обійняла мене.
Ми дуже добре поспілкувалися, я додому їхала з легким серцем. На цей час ми з Ванею одружені два з половиною роки.
Я не можу сказати жодного поганого слова про його маму. Вона дуже хороша жінка, якій я щиро вдячна за такого чудового чоловіка.
Ми з нею часто спілкуємося, телефонуємо одна одній, вона приїжджає до нас у гості. Щоразу, зустрічі з нею залишають в моїй душі приємний спокій.
Дуже шкодую, що раніше, до весілля, уникала спілкування з такою світлою людиною! Але, я вважаю, що мене можна зрозуміти, після “пригод” у першому шлюбі! Хто обпікся на окропі, той на холодну воду дмухає! Я слушно міркую?
