Чоловік нещодавно звернувся із проханням. Досить незвичним, на мою думку. Його колишня дружина не хоче, щоб їхня дитина спілкувалася зі мною, тому чоловік попросив мене йти з дому, коли він приїжджає із сином. Зазвичай він його забирає на вихідні, отже, мені на два дні треба кудись подітися.
Мені тридцять один рік. Заміжня не була, дітей немає. Проте є квартира, за яку я два роки тому повністю розплатилася. Половину грошей на неї мені дали свого часу батьки, а решту я виплачувала самостійно. Рік тому я вийшла заміж.
Чоловікові Олексію тридцять шість років. Він до мене вже був одружений, є син, йому сім років. Батько Олексій добрий. Розлучився він років зо чотири тому, але з сином часто телефонує, переписується, їздить з ним у відпустку і бере на вихідні. Просто зразково-показовий батько.
Живемо ми у моїй квартирі. Вона двокімнатна, тож місце для хлопчика було. Я нормально сприймала, що чоловік забирає сина у вихідні. Хлопчик добре вихований, клопоту мені не завдає, та й займається ним виключно чоловік. Я максимум що роблю, то це готую їжу для дитини. Точніше, я просто готую на всіх.
Із сином чоловіка у мене нормальні стосунки. У друзі до нього я не набиваюсь, увага чоловіка з дитини на себе не перетягую. Якщо хлопчик сам підходить і починає розмову, я його підтримувала. Але траплялося таке рідко, зазвичай він постійно проводив час із батьком. Іноді ми могли всі разом сходити в кіно, на якусь виставу чи на прогулянку.
Нічого зайвого у присутності дитини ми собі ніколи не дозволяли. Навіть за ручки не трималися. Немає в нас такої звички – виставляти стосунки напоказ, навіть якщо з глядачів лише дитина чоловіка. Тримати себе в руках нам не складно, адже хлопчик лише два дні на тиждень з нами.
Але нещодавно його колишня чи зловила сонячний удар, чи щось подібне, але вона раптом з чогось вирішила, що її син не повинен зі мною спілкуватися і навіть бачитися. Не знаю, чим раптом це обумовлено, але таке рішення. Про це я дізналася від свого чоловіка, який раптом став якимось задумливим і похмурим. Коли я з’ясувала причину, то трохи здивувалася. З чого раптом така немилість. Чоловік сказав, що розбереться, але зважаючи на те, що три тижні його син не з’являвся у нас на вихідних, у нього це не вийшло.
Ось тоді і була пропозиція, що підкуповує своєю новизною.
– Ти не могла б уходити з квартири, коли я із сином зустрічаюся, а то колишня його не пустить, – ховаючи очі попросив мене чоловік.
Дуже цікаві запити! Син приїжджатиме щотижня на вихідні, а я мушу з п’ятниці по неділю десь прогулюватись? Це при тому, що живемо ми взагалі в моїй квартирі. – І як ти собі це уявляєш? Мені на вулиці цей час жити, щоб твоя колишня з глузду не божеволіла? – Чому на вулиці? Ти можеш до батьків поїхати, у них переночувати.
Прикольно вигадав. Ну раз, ну два я з’їжджу до батьків. А потім розпочнуться питання. І що мені відповідати, що в чоловіка колишня з котушок поїхала і тепер мені не можна перебувати поряд із її сином? Я відмовилася кудись зриватися через дурні примхи матері його дитини. Якщо хоче, то нехай зустрічається із сином на нейтральній території.
– Але тоді виходить, що він не зможе залишатися на ніч. Син уже звик, що я забираю його у вихідні!
– А я звикла ночувати у власній квартирі, а не бігати містом, судомно вирішуючи, де можу залишитись на ніч. Питання закрите – якщо твоя колишня не хоче, щоб я була присутня при ваших із сином зустрічах, то шукай для цих зустрічей інше місце.
Чоловік на мене ще й образився, що я не хочу увійти в його становище. Дується вже тиждень, але мене цим не проймеш. І взагалі це я мушу ображатися, що мене з моєї ж квартири хочуть витурити. Вихідні наближаються. Дуже цікаво, як чоловік розв’язувати проблему.
