– Може, пустиш мене у квартиру, чи так і будемо через поріг розмовляти? – Досить нахабно запитав Артем у колишньої дружини.
Біля його ніг стояла велика сумка, рюкзак на плечах. А ще чоловік прямо-таки спиною відчував, як у вічко дивиться літня сусідка, перша пліткарка двору.
А що це означає? Вже надвечір всі навколо пліткуватимуть, що він принижено просився назад. А це не так!
– А з чого ти взяв, що ми взагалі розмовлятимемо? – Після короткого мовчання поцікавилася Рита. – Мені зовсім не цікаво, що ти хочеш сказати.
– Уявляєш, я наслідувала твій приклад і завела нові стосунки. Спілкуватись з колишнім… не хочу. І це при тому, що ми навіть спільних тем для розмови не маємо.
– Швидко ж ти мене забула, – процідив крізь зуби чоловік. Цього він не очікував, хоча тепер ставало зрозумілим, чому Люба радила не з’являтися на порозі цієї квартири. Сестричка явно знала більше, ніж сказала!
– Минув уже рік, чого ти дивуєшся? – глузлива усмішка з’явилася на губах жінки. – Невже ти думав, що я досі сидітиму біля віконця, виглядатиму тебе і ридатиму?
– Ти надто хорошої думки про себе, дорогий. Іди ти додому, там на тебе Мілана з сином чекає. Знаєш, її дуже засмучує твоє до неї ставлення.
– Вона що, тобі подзвонила.
– Ага, ми з нею хвилин двадцять розмовляли. Скільки цікавого я про тебе почула!
– Значить, не впустиш?
– Звісно ні! Ти за кого мене приймаєш? – Рита була вражена настільки відвертим нахабством. Вона тільки-но сказала чоловікові, що місце давно зайняте, а він ніяк не заспокоюється!
– Іди й дорогу сюди забудь. Повертайся до сім’ї та намагайся вимолити прощення! Ти хотів дітей? Ти отримав чудового здорового сина.
– Ти навіть квартиру Мілані за появу цього сина подарував, такий щасливий був. Що тобі ще потрібно?
Пауза затяглася. Артем не хотів відповідати на це запитання просто тому, що сам не знав відповіді. Він дійсно мав усе, про що так мріяв раніше.
Ось тільки виявилося, що мрії з реальністю не дуже збігаються. Зараз чоловік дорого заплатив би, щоб відмотати час назад.
Так і не дочекавшись відповіді, Рита зачинила двері, залишаючи колишнього чоловіка в минулому. Зараз у неї є Олег, він її справді любить, на руках носити готовий. Проміняти його на Артема? Та ніколи! Він сам у всьому винен, нехай і висьорбує.
– І що тепер мені робити? – Невдоволено вимовив чоловік у порожнечу. Повертатися додому, як йому запропонувала Рита, він не збирався.
Досить, награвся вже у зразкового сім’янина та батька! Ця роль не для нього, шкода, що зрозумів це він надто пізно.
– До матусі йди, – пролунав жахливий старечий голос, – вона тебе пожаліє.
Артем чортихнувся, підхопив сумку і поспішив до виходу. Як він міг забути про цю шалапутну пані? Тепер пліток буде…
Закинувши сумку з рюкзаком у машину, чоловік сів на найближчу лавочку. Погода була чудова, спекотно, але з легким вітерцем, а в тіні зовсім було чудово. Зараз Артем мав зробити складний вибір, в якому жоден з варіантів йому не подобався.
Повернутися до матері в батьківську квартиру? Ідея, звісно, цікава, але безперспективна. Чого він там не бачив?
Мати в нього була жінка авторитарна, їй було абсолютно начхати, що синочку було далеко за сорок. Її думка має бути головною, будь-хто, хто виступає проти, – автоматично стає ворогом.
Він із нею просто не уживеться! Будуть постійні скандали, з’ясування стосунків на підвищених тонах, а ще мати обов’язково ганьбитиме його при сусідах! Мовляв, двічі був одружений і двічі здувся.
Варіант другий – повернутися до Мілани. Тут теж були свої підводні камені, а саме двомісячний син, який тільки й знає, що репетує.
Ні відпочити, ні з молодою дружиною поспілкуватися… заважає хлопчик! І чого Артем так про дітей мріяв?
Це ж не радість, а справжнє покарання! І чи варто було через це з Ритою розлучатися? Адже жили добре! Чудово навіть жили!
З Міланою він познайомився на роботі. Ефектна блондинка просто з глузду його звела! Вся така приваблива, загадкова, але водночас неприступна.
Цей дивовижний погляд, перспективна посмішка, недвозначні жести… Який чоловік встоїть?
Далі більше. Мілана зізналася, що просто мріє про дітей. Мовляв, спить і бачить, як виносить із лікарні дорогоцінний конвертик.
І хоча претендентів на роль батька цього малюка достатньо, вона наполегливо шукає найкращого. І при цьому вона так виразно дивилася на Артема, що навіть найдурніший би здогадався, на що вона натякає.
І так, Артем подав на розлучення. З Ритою його вже майже нічого не пов’язувало. За п’ятнадцять років подружнього життя всі почуття притупилися.
Вогонь пристрасті погас, залишивши по собі лише вугілля, що тліє. Чоловікові набридла тиха гавань, бурхлива річка приваблювала його набагато більше.
Розлучення. Весілля. Поява сина.
І ось тут Артем зрозумів, що погарячкував. Стати батьком у сорок шість було складно. Маля постійно кричить, Мілана всю свою увагу приділяє йому, на чоловіка майже не дивиться.
Плюс до всього, дівчина, як стала мамою, дуже змінилася. Вона погладшала, причому дуже пристойно, і нічого з цим робити не збиралася.
Про гарний одяг та макіяж і думати забула, виправдовуючи це тим, що постійно знаходиться вдома, навіщо вбиратися. Чоловіку уваги не приділяє! Про подружній борг забула! Навіщо йому така дружина?
Вигнав би її разом із хлопцем, та не вийде. Власними руками квартиру дружині відписав! Нині він там тільки зареєстрований, жодних прав не має.
І ось тоді Артем згадав про Риту. А що, з нею було зручно, чому б не повернутись. Чоловік уже уявив собі, як вона стрибає до нього в обійми та реве від щастя, а тут такий поворот!
Рита на нього чекати не стала, швидко заміну знайшла. Невдячна!
– Мабуть, винайму я квартиру. Дохід дозволяє, – нарешті вирішив чоловік, підвівся з лавки й попрямував до своєї машини. – А там побачимо. Може, знайду собі іншу…
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайку
