– Ігорю, ти вдома? – повернувшись із відрядження раніше терміну, дружина почула зі спальні жіночий сміх

Повернувшись із відрядження на два дні раніше, Віра мріяла тільки про те, щоб прийняти гарячий душ, поїсти домашньої їжі, забратися під ковдру і нарешті виспатися. Але вдома на неї чекав сюрприз, якого вона ніяк не очікувала.

Віра відчинила двері своїм ключем, насилу затягла валізу до передпокою і тут же почула гучну музику, що долинала зі спальні.

– Ігорю, ти вдома?! – гукнула вона.

Відповіді не було. Вона вже збиралася йти до спальні, як раптом почула жіночий сміх. Декілька секунд вона прислухалася до шуму, а потім машинально знову покликала чоловіка:

– Ігорю?!

Сміх миттєво обірвався. Слідом стихла і музика.

Через секунду зі спальні вийшов чоловік – скуйовджений, у спортивних штанах, але без футболки.

– Віро? Ти чому так рано? – ошелешено спитав він.

Дружина нічого не відповіла. Обійшовши чоловіка, вона увійшла до спальні і побачила саме те, чого й боялася побачити.

На ліжку сиділа молода дівчина у футболці Ігоря. Вона ліниво перемикала канали телевізора, ніби те, що відбувається, її зовсім не стосувалося.

Віру вразив спокій незнайомки. Кілька секунд вона мовчки дивилася на дівчину, а потім перевела погляд на чоловіка.

– Це що?

– Віро, спокійно. Видихни, будь ласка, – з натягнутою усмішкою сказав Ігор.

– Я тобі зараз видихну! – відрізала Віра. – Відповідай, що тут відбувається?

– Ти все неправильно зрозуміла.

– Що тут можна неправильно зрозуміти?

Дівчина, відчувши на собі шалений погляд господині квартири, нарешті відклала пульт і піднялася з ліжка.

– Ігорю… – протянула вона жалібно.

– Лєно, йди поки що на кухню. Мені треба поговорити із дружиною.

– Ні! – різко зупинила її Віра. – Ніхто нікуди не піде. Поясни мені, що взагалі відбувається в моєїй квартирі?

Ігор нервово провів долонею по обличчю.

– Це Олена. Дочка моєї двоюрідної тітки.

Віра награно засміялася.

– Ага. Як же я одразу не здогадалася! Довго цю версію вигадував?

– Я серйозно. Тітка Світлана дзвонила кілька днів тому. Сказала, що її дочка вступила в інститут у нашому місті. Попросила, щоб Олена пожила у нас, доки не знайде квартиру.

– Тоді чому я дізнаюся про це тільки зараз?

– Я хотів тобі сказати, але…

– Коли? Після того, як я повернуся з відрядження, і її тут уже не буде?

– Не кажи дурниці!

– Ігорю, не смій мені брехати! – розлютилася Віра. – Чому твоя «сестричка» сидить у нашій спальні у твоїй футболці?

Ігор спохмурнів.

– Ми просто розмовляли.

– Я пролила чай на одяг, – несподівано втрутилася Олена. – Ігор запропонував мені переодягнутися.

– Просто чудово! – холодно промовила Віра.

Вона дістала телефон та почала набирати номер.

– Кому ти дзвониш? – стривожився Ігор.

– Твоєї матері. Я мушу переконатися, що ця історія – правда!

Свекруха підтвердила, що тітка Світлана існувала і в неї справді була донька Олена, яка вступила в  інститут в їхньому місті.

– Чому я її раніше ніколи не бачила? – все ще сумніваючись, спитала Віра.

– Так ти і Світлану ніколи не бачила. Вони на Півночі живуть. А Олена вирішила вступати на півдні. А що сталося?

Віра заплющила очі і видихнула. Значить, Ігор говорив правду.

– Нічого. Просто хотіла уточнити, – відповіла вона і закінчила розмову.

Подивившись спочатку на Олену, а потім на чоловіка, Віра сказала:

– Добре. Якщо так, нехай вона поки що поживе у нас.

Дівчина відразу розпливлася в посмішці:

– Дякую! Я вам така вдячна!

Віра лише кивнула. Ігор сказав правду, але неприємний осад все одно нікуди не подівся.

Перші дні було спокійно. Олена ходила на навчання, подружжя – на роботу. Ігор зазвичай повертався додому раніше за Віру.

Коли вона приходила, то майже завжди заставала чоловіка та його троюрідну сестру разом. Вони розмовляли, дивилися телевізор або грали на приставці.

Нічого підозрілого не було, і Віра не ревнувала. Олена справді була родичкою Ігоря, принаймні так вона тоді вважала.

Ось тільки деякі речі її все ж таки бентежили. Якось Віра зайшла на кухню і побачила, як Олена щось шепоче Ігорю на вухо.

– Ви чого? Які таємниці? – спитала вона, намагаючись невимушено говорити.

– Та так, – майже одночасно відповіли вони, і відразу обидва відвели очі.

Іншого разу Віра прокинулася серед ночі від голосів. Вийшовши зі спальні, вона побачила світло на кухні.

Там за столом сиділи Ігор та Олена та про щось тихо розмовляли. Але варто було Вірі з’явитись у дверях, як вони обоє замовкла.

– Що трапилося? Чому ви тут у такий час?

– Мені не спалося, – відповів Ігор.

– А я просто вийшла води попити. От і розбалакалися, – додала Олена.

Віра з недовірою подивилася на них і сказала:

– На вашому місці я б таки йшла  спати. Завтра всім рано вставати.

Дрібниць ставало дедалі більше.

Віра все частіше зауважувала, що Ігор та Олена постійно шукають привід, щоб залишитися наодинці. То чоловік викликався відвезти сестру в інститут, то Олена сама просила допомогти їй чимось, то вони разом йшли в магазин за продуктами.

Розум підказував Вірі, що хвилюватися нема про що. Адже вони рідні. Але інтуїція вперто повторювала: щось тут було не так.

Минуло півтора місяці. Цілих шість тижнів Олена не могла знайти відповідну квартиру.

– Невже нічого немає? – не раз питала Віра.

– Варіанти є. Але я хочу зняти квартиру разом із одногрупницями. Кожна має свої побажання, складно всім догодити, – пояснювала Олена.

Віра не бачила причин їй не вірити, допоки свекруха не покликала всіх родичів на свій ювілей.

– Будемо гуляти на дачі! І лазню затопимо, і шашлики зробимо! – радісно говорила вона телефоном.

Свято вийшло галасливим та веселим. На дачі зібралася майже вся родина. У дворі лунала музика, всі сміялися та розмовляли.

Чоловіки смажили шашлики, жінки різали салати, а Віра металася між кухнею та верандою, розносячи тарілки та чашки.

Після обіду гості розійшлися хто куди. Віра вимоталася. Вона вийшла у двір і сіла в альтанці поряд із сестрами Ігоря. Жінки обговорювали дітей, роботу та сімейні справи.

– Віро, а ви коли малюка плануєте? – раптом запитала одна із сестер.

– Навіть не знаю, – зітхнула Віра. – У мене робота роз’їзна, я постійно у відрядженнях. Якщо піду в декрет, про кар’єру і хороший заробіток можна буде забути.

– Дивись, – похитала головою друга сестра. – Годинник цокаює. А то потім, як тітка Свєта, сама не зможеш стати мамою.

Віра насторожилася.

– А що з тіткою Світланою трапилося? Чи були ускладнення під час пол огів?

– Та не було жодних пол огів. Вона довго тягла, а потім уже не змогла мати дітей. У результаті взяла дитину з дитячого будинку.

Віра завмерла.

– Тобто… Олена – не її дочка?

– Її. Вона виростила Лєнку, як рідну.

– Але ж вона їй не кревна?

– Не кревна.

У Віри пересохло у роті.

– Значить, Ігор та Олена… не кревні брат та сестра?

Сестри переглянулись.

– Ну, якщо ти про біологічну спорідненість, то ні. А хіба ти не знала, що Світлана її удочерила?

– Ні. Я і Світлану не знала … – Відповіла Віра.

Сестри відразу заговорили про щось інше, але Віра їх уже не чула. Вона згадала все: підморгування, перешіптування, раптове мовчання при її появі.

Нічні посиденьки на кухні і те, що як Ігор постійно знаходив привід залишитися з Оленою наодинці. Всі ці дрібниці раптом склалися в єдину картину. І картина ця була огидною.

Віра повільно підвелася.

– Ти куди? – спитала одна із сестер.

– Мені потрібно дещо з’ясувати.

Вона обійшла весь будинок, зазирнула у гараж. Згодом згадала про лазню, яку свекруха збиралася затопити, але так і не встигла.

Двері були прикриті, але не зачинені. Віра вже потяглася до ручки, коли зсередини долинули голоси.

– А як вона нас побачить? – Запитала Олена.

– Не побачить. Вона там пліткує з сестрами, – спокійно відповів Ігор.

– Тоді гаразд. Тільки давай по-швидкому.

Віра застигла. Кілька секунд вона просто стояла біля дверей. Десь у глибині душі дружина ще сподівалася, що існує якесь безглузде, але рятівне пояснення цьому усамітненню “родичів”. Але відчинивши двері, Віра побачила все на власні очі.

Побачивши цю картину, Віра буквально остовпіла. Так вони й стояли всі троє мовчки, доки Ігор нарешті не видавив:

– Віро, послухай…

– Все, годі! Я більше не дозволю вам вішати мені локшину на вуха! Два місяці ви милувалися у мене за спиною! Досить знущатися з мене!

Ігор ступив до дружини.

– Віро…

– Додому можете не повертатися! Я сама зберу ваші речі і надішлю з таксистом.

Віра зняла з пальця обручку і шпурнула її чоловікові:

– Завтра подаю на розлучення!

Ігор до останнього намагався зупинити дружину. Він благав пробачити його, говорив, що це була помилка, хвилинна слабкість, що він сам не зрозумів, як це сталося.

Але Віра не могла пробачити таку зраду. Більше того, вона розповіла все при всіх родичах прямо на ювілеї свекрухи.

Скандал спалахнув миттєво. На Ігоря та Олену обурилися всі рідні. Ніхто не міг повірити, що вони наважилися на таке. Їх поведінку вважали ганебною і неприпустимою.

Віру ж, навпаки, багато хто підтримав. Навіть свекруха стала на її бік.

– Ох, Вірочко… Якби я знала. Відразу сказала б Світлані, щоб не відправляла Олену до вас.

– Якби не Олена, то була б інша. Мабуть, він уже давно гуляв…

– Не звинувачуй себе, Вірочко. Ти тут ні до чого! – Свекруха зітхнула і обійняла її за плечі.

Віра кивнула. Тепер вона більше не думала про те, як поєднати відрядження, роботу та сімейне життя і не шукала виправдань чоловікові, який так жахливо їй брехав.

Як кажуть, що не діється, – все на краще. Буде ще й на її вулиці свято, – які її роки…

А як би ви вчинили в цій ситуації? Залишайте свої думки в коментарях, підтримайте автора вподобайками!