З дитинства я звик мати справу тільки з пацанками. Завжди їх сприймав як товаришів в спідницях з довгим волоссям. На цьому відмінності закінчувалися. Навіть будучи підлітком зустрічався з дівчинкою аля-пацанка. Не зрослося.
Все змінилося в коледжі на останньому курсі. Я пішов до бібліотеки, готувався до випускних іспитів і просиджував штанці, обклавшись корисною і не дуже літературою. Тоді я і помітив Галину. Звичайна на перший погляд тихоня-заучка. Окуляри в чорній оправі, ніс горбинкою, великі блакитні очі.
Вона була стрункою немов стеблинка. Футболка тільки підкреслювала її красу.
Я підсів до неї і спробував познайомитися за допомогою записочок. Адже тиша повинна бути в бібліотеці. Так ми і передавали записочки, поки не пішли гуляти після бібліотеки.
На цьому мої спроби підтягнути оцінки закінчилися.
Ми зустрічалися близько двох місяців. Я остаточно закохався. Вже тоді я зрозумів, що пропав остаточно. Деякі шукають любов все життя і не знаходять, а я її зустрів в бібліотеці. Не сильно все змінилося і після весілля.
Галя більшу частину часу проводила за своїми книгами. Вона могла цілий вечір валятися на дивані і гортати чергову цікаву книжку. Приходить з роботи, миється, вечеряє і в книжку. Я спочатку сердився. Зараз вона все більше і більше проводить серед букв, ніж в реальності.
На вихідних може навіть нічого і не прибрати, валятися в бардаку, але читати свою літературу. Їжі немає? Та пофіг! Є ж чудовий новий том Дейва Зобель …
Іноді мені здається, що дружина навіть не помітить того моменту, коли я приходжу додому. Не здивуюся, якщо приведу коханку, а вона її й не помітить.
Намагався з нею і просто говорити, і скандалити … Нічого не допомагає. Час для книг можна тільки збільшувати …
А якщо потрібно кудись піти разом або я пропоную з нею провести час, сходити в кіно, погуляти або ще щось, то вона погоджується, але я бачу, що йде нехотя. Іноді я навіть не розумію, навіщо вона заміж виходила? Любить вона явно не мене, а книги.
