Почалася історія з мого переїзду. Мені потрібно було останній рік школи вчитися в іншому місті. Для мене це був не стрес, а навіть радісна подія, бо буде можливість почати нове життя і забути про свої безмовні почуття до одного хлопця.
У новій школі мене дуже тепло прийняли, з усіма однокласниками я познайомилася ще влітку, крім одного. Його звали Ярослав, і ми побачилися з ним тільки 1 вересня. На вигляд він був як розумник – відмінник, нічого особливого. Моя думка про нього довго не змінювалося. До тих пір, поки нас не поставили як пару брати участь в конкурсі до Дня закоханих.
Так вийшло, що конкурс цей ми виграли й після цього, я почала помічати симпатію з його боку. Але мені він все ще не подобався, і я не знала як себе з ним вести. З боку я тільки й чула від подруг який Ярослав хороший, що треба придивитися.
В один день він запропонував мені зустрічатися. Я сказала що зараз не хочу відносин, але мене вразила його відповідь. Він попросив, щоб я просто дозволила бути йому поруч. І я погодилася, важко було встояти, коли тебе так опікують, опікуються, підтримують.
Ми стали ближче, і я погодилася бути з ним. Наші відносини перетворилися в казку: постійні сюрпризи, квіти, романтика. Я думала, що це було найкраще літо. Потім ми пішли вчитися в різні ВНЗ і стали бачитися трохи рідше. Я навіть починала трохи ревнувати так, як його постійно оточували дівчата – одногрупниці. Але він як і раніше говорив, що я найкраща, і як він мене любить.
Дійшло до того, що я також зізналася йому в любові. Якби я тільки знала, що даремно. Через кілька днів він поїхав на море з одногрупниками, і наш зв’язок обірвався. Зателефонувавши мені, він повідомив, що немає електрики й не зможе мені дзвонити 2 тижні.
Про його приїзд я дізналася від наших знайомих. Відразу ж його набрала і почула те, що він не хоче бути зі мною більше. Це було дуже боляче і страшно чути. На наступний день ми зустрілися і поговорили, але причини я так і не змогла дізнатися. Він лише повторював, що хоче бути сам і все. Мені було страшенно боляче, він це бачив, мої сльози, і навіть не намагався мене заспокоїти.
Я почала шукати причини в собі, до тих пір, поки не побачила фото в соцмережах де він обіймає іншу дівчину під час того самого літнього відпочинку.
На цьому наше спілкування припинилося. Я страждала, не їла, а він тільки й робив що сидів в соцмережах і викладав анекдоти. Найприкріше і неприємне, що бачачи мене в маршрутці або на вулиці, він завжди відвертався, або дивився так, ніби мене немає і зовсім не було в його житті.
Після цієї історії я довго не могла довіряти людям. Адже він був таким правильним, ідеальним. Моя самооцінка дуже впала і я вирішила, що буду тільки з тими, хто мені відразу сподобається, і не буду давати ніяких шансів, слухати порад з боку. Потрібно слухати тільки своє серце.
